«Бувають хвилі – серце мліє…»

Іван Франко

І скорбних мислей рій летить,

Мов чорна хмара небо криє

І грім у хмарі гуркотить.

І поглядом німої злоби

Гляджу на небо й світ живий

І жду, що з земної утроби

Ось-ось прорвесь огонь страшний

І вмить спалить всю землю тую

З всіма неправдами її,

Перелама хаос твердую

Шкарлущу скріплої землі…

І, наче золото в горнилі,

Сей світ очиститься зовсім,

І чиста, в невечерній силі,

Засяє правда й воля в нім.

2 апр[еля] 1880

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1883, № 6, с. 88 (цикл «Нічні думи», V). Початковий рядок тут: «Бувають хвилі – серце ниє».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 40 – 41.