Ляхам

Іван Франко

.

Т.Шевченко

І що ж, що ми з вами братались?

Все-таки ми в дурнях остались.

Було колись волі доволі

Для нас і для вас на Вкраїні.

І хліба доволі на полі.

Лиш жити б та бути донині.

Та біс підкусив вас «брататись»,

Братерство ж навпак повернути:

Над братом панами остатись,

В ярмо його шию пригнути.

І що ти братерства ціною

Загарбав у нас те, що наше, —

Сусіди обох нас з тобою

І тиснуть, і друть, брате-ляше.

Та мало для тебе науки!

Як власті лиш крихту у руки

Дістав ти з німецької ласки,

Як крихта нам впалась свободи, —

Для нас тобі жаль тої частки,

Нас тиснеш і кличеш —до згоди!

«Братаймось!» — кричиш, і над нами

Знов панство нове закладаєш,

Немов під братерства словами

Братерського серця не маєш.

Братаймося, ляше, та щиро,

Громадою, ділом і миром,

Братаймось, як з рівними рівні,

А не як пани і піддані!

Користі хай в’яжуть нас спільні,

А не пересуди погані.

І кожний на свойому полі

Для себе і жиймо й працюймо

Для власного щастя і долі!

Рятуймось в біді, та тямуймо

Докладно слова ті хороші:

«Брат братом, а бриндзя за гроші».

12 падолиста 1882

Примітки

Подається за публікацією в збірці «З вершин і низин» (1893), с.73—74. Тут використано текст з книги: Іван Франко Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. – Львів: Каменяр, 2001. — 434 с.

За часів панування росіян його не публікували, бо провідна його думка – що Україна може і повинна дружити з Польщею як самостійна держава, а не як підмандатна територія. Московські начальники боялись, що така схема відносин буде поширена й на відносини України до Росії.