27.05.1874 р. До В. С. Давидяка

Любезний друже!

Лист Ваш получив-єм, але даруйте, що-м ся трохи припізнив з відповіддю. Не знаю, як висказати Вам мою вдячність, що Ви моєї просьби не відкинули, бо тепер, хоч здалека, маю з ким поділитися своїми гадками, – а сли дасть бог дождати празнин, сподіваюсь, що увиджу наочно того, котрого так гаряче бажаю ближче пізнати. Щодо моїх стишків, то [буду] присилати Вам часом деякі, – а на празнини сподіваюсь, що Вас обтяжу трохи більше, щоби-сте трохи розірвалися по теологічних студіях, котрі, оскільки догадуюся, не зовсім мусять бути привлекательні для переводчика «Первої любві».

A propos тої повісті. Дуже мені в ній подобається особливо тая жива, гаряча живопись, котра цілому образові надає якийсь запах, проникаючий душу. Як перечитаю цілу, то напишу Вам цілий довгий лист похвали, котра Вас, певно, аж до заспання унудить. Не читав я сеї повісті в оригіналі, але, простіть, не моя вина! У нас в Дрогобичі руської книжки трудніше дістати, як з папороті цвіту! Проте ж і наші тутешні русини, не можучи читати книг руських, беруться до польських або німецьких, як і я. Ще з малоруською літературою яко-тако у мене, але великоруської ані в зуб! Десь ми ся відкись попав томик поезій Хомякова, – а більше ані суди боже!

Проте, если то лишень можливо або если би Вам не прийшло заутяжливо, то, прошу Вас, пришліть ми деякую руськую книжку. Кромі того, просив би-м Вас іще, чи не могли би-сте де відки вижичити мені Сахарова старинних повістей і пісней або збірників пісень народних Максимовича і Метлинського. Єсли би можна їх де закупити, то будьте ласкаві по іспиті мені о тім донести, – так само рад би-м прочитати збірник пісень сербських Вука Степановича Караджича або інних, бо слов’янська поезія народна мене найбільше занимає. Не гнівайтеся, що так просто з моста смію Вас о так много просити, але сподіваюсь, що по іспиті (не знаю, чи на празнинах будете в Львові, – і о тім ми будете ласкаві коли півслова написати) – що по іспиті, кажу, будете мати досить часу вивідатися, де би мож дістати вищенаведених збірників. Маю вправді у себе збірники галицькі Жеготи Павлія і Вацлава з Одеська, але в тих собрані тільки думки і пісні дрібнішії, а мені передовсім ходить о народну епіку. Повзяв я був намірення критично переглянути і розсортувати принаймні найзначніші пісні із всіх руських збірників, а із окрушин, котрих там дуже багато, поскладати, оскільки можна, цілості. Тая думка заняла мене, – але простий випадок, – недостаток найголовніших збірників, спинив мене в тім ділі.

Питаєте о мою поезійку «Великдень»? Не знаю, хто Вам ю захвалив, але, оскільки то собі пригадую, не було там нич доброго і викінченого, але – от, макулатура, слаба проба, хоч і повстала із зраненого, болячого серця. Хоч би-м Вам рад прислати, але, вірте ми, що її не маю, – бо у мене такий звичай, що, скоро що напишу, а потім не всмак ми те, – сей час, як каже Петрарка, даю Вулкану до поправи. Так поступив я собі уже з страх многими творами, пробами початковими, хоч і теперішні не много ся іще від них розличають. Даруйте, проте, що «Великодня року 1871» прислати Вам не можу, – може, де лучить Вам ся у кого видіти відпис, то будете видіти, що те зовсім не так добре, як Вам представлено. Спробую, однако ж, предмет сей наново опрацювати, скоро надариться пора і фантазія до того.

Не знаю, чи міг би «Друг» помістити утвір драматичний, – у мене власне єсть один, скінчений і принаймні почасти перероблений, «Месть яничара». В наступуючім листі по святах зелених пришлю Вам дещо з неї і план цілої трагедії. Знаю, що не буде ся мож сподівати діла майстерного із молодої руки, але, може би, ся бодай із содержания самого дало дещо зробити. Єсть у мене також сеї зими докінчена повість фантастична «Славой», писана біблійним і поетичним складом. Цікавий я, що би Ви о ній судили, – а дасть бог діждати, на празнини пришлю Вам ю, – бо тепер занимаюсь переробленням і поправою так «Славоя», як вищеупом’янутої драми. Натуральна річ, що при тім дуже би ми ся здала порада досвідченого приятеля, а у нас в Дрогобичі такий не в кишені. Буду, проте, старатися Вам в якнайкоротшім часі прислати по возможності значную часть «Пімсти яничара», а Ви, сли ласка, нарадитеся з ким інним або дасте інному до переглядування, если не будете мати часу. Не знаю, де там у Львові обертається господин I.A. Марків або мій давній учитель Верхратський, – до тих, як думаю, міг би я в тій справі удатися. Може би, ласкав був мені в тім взгляді висвідчити малую прислугу господин Вагилевич, автор прехорошої повісті «Домна Розанда», если би він мав більше часу, як Ви.

Занимають мя тепер іще, окрім дрібніших кавалків, плани до деяких драм, до котрих опрацювання возьмусь аж на другу зиму. Особливо занимає мя старинний гречеський міф о Прометеї – з якої причини, о тім донесу Вам пізніше. Маю вже яко-тако вироблений план до первого огнива трилогії, котрого предметом єсть борба богів з титанами.

Заміряю також пробувати опрацювати драматично повістку Грабовського «Мокош» – не знаю, чи Вам вона знайома, – але міф, котрий єсть її содержанням, зв’язаний з інними міфами старинної Русі і переказів народних, а оснований на підставі історичеській, може дати хороший предмет до трагедії.

Але ж, але я як розговорюся, то годі перестати, – проте, гадаю, найліпше урвати ту[т] лист нинішній і донести і сказати Вам на закінчення, що, сподіваюсь, самі добре знаєте, що остаю навсегда Вам щирий і вірний навсегда.

Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 2, с. 137 – 140.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1060.

…дождати празнин… – Маються на увазі канікули.

…для переводчика «Первої любві». – В. Давидяк переклав повість «Перше кохання» німецької письменниці Клари Бауер (1836 – 1876), відомої під псевдонімом Карл Детлев, яка кілька років прожила в Росії і написала ряд творів з російського життя. Повість друкувалася у 1874 р. в журналі «Друг».

Хомяков Олексій Степанович (1804 – 1860) – російський поет і філософ, один з діячів слов’янофільства.

…Сахарова старинних повістей… – Йдеться про «Сказания русского народа…» (1836 – 1837; вид. 2-е, 1841 – 1849 рр.) російського фольклориста, етнографа і палеографа Івана Петровича Сахарова (1807 – 1863).

…збірників пісень народних Максимовича і Метлинського… – Маються на увазі збірники народних пісень, видані українськими письменниками і фольклористами Михайлом Олександровичем Максимовичем (1804 – 1873) «Малороссийские песни» (1827), «Украинские народные песни» (1834) та Амвросієм Лук’яновичем Метлинським – «Народные южнорусские песни» (1854).

Метлинський Амвросій Лук’янович (літературний псевдонім – Амвросій Могила, 1814 – 1870) – український поет, фольклорист, перекладач, видавець.

…збірник пісень сербських Вука Стефановича Караджича… – Йдеться про збірник «Сербські народні пісні» («Српске народне пjесне»; 1823 – 1833, кн. 1 – 4) визначного сербського письменника, мовознавця і фольклориста Вука Стефановича Караджича (1787 – 1864).

…збірники галицькі Жеготи Павлія і Вацлава з Одеська… – Йдеться про збірники пісень польських фольклористів Жеготи Паулі (1813 – 1895) «Pieśni ludu ruskiego w Galicjy» (1835 – 1840) та Вацлава Залеського (1799 – 1849; псевдонім – Вацлав з Олеська) «Pieśni polskie i ruskie ludu galicyjskiego» (1833) у двох томах.

Питаєте о мою поезійку «Великдень»? – Йдеться про вірш І. Франка «Великдень року 1871», присвячений пам’яті батька (не зберігся).

Петрарка Франческо (1304 – 1374) – італійський поет, один з найвидатніших представників гуманізму епохи Відродження.

«Месть яничара» – драматичний етюд І. Франка, написаний в 1870-х роках (не зберігся).

…повість фантастична «Славой»… – Ця повість написана І. Франком у 1870-х роках. Зберігся автограф її драматичної обробки «Славой і Хрудош» (Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 210). Текст драми обривається на другій яві третьої дії.

Марков Йосип Андрійович (1849 – 1909) – колишній учень Дрогобицької гімназії, пізніше публіцист-москвофіл.

Верхратський Іван Григорович (1846 – 1919) – український філолог, природознавець, письменник. Учитель Дрогобицької гімназії, учив Франка в 1868 – 1875 рр.

Вагилевич Михайло – в 1870-х роках студент Львівського університету, член «Академического кружка» та співробітник «Друга». Його повість «Домна Розанда» друкувалася в «Друзі» У 1874 р.

…повістку Грабовського «Мокош»… – Йдеться про повість польського письменника, історика і публіциста консервативного спрямування Міхала Грабовського (1804 – 1863), представника «української школи» в польській літературі. В перекладі на українську мову І. Верхратського під заголовком «Сказка про Мокоша і відьму Дівонію» друкувалася в журн. «Правда» (1873, № 20, с. 673 – 682).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 9 – 12.