5.11.1874 р. До В. С. Давидяка

Вже другий раз нинішнього дня мушу зачинати лист від мізерного: Овва! Га, чи ж то годиться так мене занедбувати, прошу я Вас? За цілий місяць одну мізерну кореспондентку, та й то ще яким письмом! Того вже не розумію! На титул: Любезний друже! цілої півкартки, а дальше – щегуленних десять слів і так тяжко скорописно кинено, – і теє шле мені і думає, що вже ся позбув напасті! О, мій приятелю, если Ви там часу не маєте на богословію на третім році, то що ж я перед матурою? А, помимо того, я пишу г«лист»у до Вас, але погдіть, – за тую кару, що Ви мені такий шумний титул вліпили, як рукавицю, в своїм письмі, то я Вам жодного і понюхати не дам!

А може, Ви гніваєтесь за такий гумористичний тон? Як собі хочете, але мусите дарувати, бо я тепер лежу слабий на мотилицю і небавом буду робити тестамент, – Вам велике невидальце запишу за тоту щирість, а Когутові три міхи правди – най ся добре надзьобає!

А пишете до мене: присилайте там, що маєте готове. Приятелю, якби я Вам прислав все, що я до сього часу понамазовував, то би-сте ся устрашили! Ось тепер-єм аж загорів від диму, що-м «огнем неугасаючим» попалив з півкопи всякого рода каламітацій. А що ж, видите, коли не знаю, якії Вам речі присилати, який калібер може бути придатний до Вашого «Друга».

Не знаю, чи не могли би Ви там довідатися, чи би який друкар не випечатав в осібній книжечці деяких речей – чи там на свій кошт, чи як інакше, – не знаю я тих друкарських каламарських условій, – але, если би Вам те не забрало багато часу, то дуже би-сте мя зобов’язали тим ділом. Писав я вже в тім ділі до Когута, але-бо він як би охрип – не запіє, ані ценьк!

Тими днями під час моєї слабості докінчив я новий театральний кавалок «Ахілл». Єсть то міф о смерті Ахілла через підступ Паріса, оброблений на форму гречеської трагедії з хорами. Уже два літа тому, як я виробив був одну пробу того самого содержания, але, натуральна річ, майже без жодної артистичної вартості, оскільки собі припоминаю. Рукопис дарував я г. Підлісецькому, що там десь у Вашім Львові, – здає ми ся, в шостій гімназіальній при німецькій чи при руській гімназії. Єсли би-сте цікаві видіти теперішнє опрацювання, то напишіть, а буду Вам міг прислати принаймні макулар. Не знаю, чи більша буде вартість сього опрацювання, бо і план, і вироблення тяглося всього один день.

Сли дасть бог діждати до кінця первого курсу, може бути, же ся там виправлю до Вашого Львова, – але о тім ще час говорити!

Посилаю Вам тут кілька сонетів своєї фабрикації із найновішого часу, всі патріотичного содержания, – може, дещо пхнете до «Друга»; псевдонім Джелжалик прошу задержати – пізніше скажу Вам причину.

Дальше шлю Вам пробу перекладу «Антігони» Софокла, перве стазімон співу хорального, – і то не в тій цілі, щоби-сте його там де-небудь поміщали, але лишень, як Вам видасться переклад.

Сподіваюся скорого отвіта, але ще раз прошу Вас, покиньте тії негіднії карточки, винайдені для гендлярів і купців, а не для правовірних поетів, – а пишіть, як ся належить, ціцеронський лист о 20 розділах, щоби було що читати і другим у потребі показати!

Натепер же здрастуйте!

Цілує Вас Ваш всегда щирий і вірний друг

Іван Франко.

Р. S. Прошу Вас, донесіть який-такий суд о тім переводі і дружеську раду, чи варто, щоби-м дальше переводив? Прощайте.

Джеджалик

Примітки

Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 2, с. 140 – 142.

У листі вміщені сонети та переклади Франка за підписом «Джеджалик», до деяких із них поставлено дати: «Живі і мертві» (27/Х), «Дві дороги», «Пелікан» (27/Х), «Наш образ», «Із книги пісень Гейне» (22/Х), «Спів хору із «Антігони». Додаток «Р. S.» йде після віршів. Із цих віршів редакція «Друга» у 1874 р. надрукувала лише два: «Пісні народнії» і «Моя пісня», а в 1875 р. – три: «Дві дороги», «Наш образ», «Могила».

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1062.

«Ахілл» – ранній драматичний твір І. Франка, який гімназисти ставили на сцені. Автограф не зберігся.

Підлісецький – шкільний товариш І. Франка, пізніше – учитель Львівської гімназії.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 15 – 16.