20.12.1888 р. До Олександра Борковського

Вельмишановний пане професор!

Вашу оцінку мого роману я дістав. За уваги щире Вам спасибі; деякі з них я вповні признаю, з іншими можна поспорити. І так поперед усього Ви закидаєте мені брак колориту локального, хоча й самі наводите «Вульку, суд львівський, поліцію львівську, барикади львівські і т. ін.» (в тім «і т. ін.» міститься, напр., стосунки газетярські львівські, історія фамілійна Регіни чисто галицька, розправа судова львівська, тюрма львівська, – здається, мало!).

А от прочитайте Ви, напр., Шпільгагена «In Reih’ und Glied», кільки і якого там найдете колориту місцевого? Або візьміть хоча б такого реаліста, як Толстой, і прочитайте його «Анну Кареніну». По Вашій думці, багато дечого в моїм романі фантастичного і з обставинами галицького життя незгідного. Інтересно, що таке?

Ви наводите: 10 літ в’язниці слідчої, але се факт, про котрий можете справитись в дирекції Бригідок; дід, о котрім мова в моїм романі, жив ще в 1877 році. Закопаний скарб – се така дрібниця і така, впрочім, невинна, що о ній не стоїть і говорити. Бал, котрий Ви, не знаю для чого, вважаєте руським, не є руським, помимо того, що на нім танцюють коломийки. «Goniec», з його вечірнім і пораннім виданням і з метаморфозою його редактора – се «Kurjer Lwowski» під Масловським, а потроху й «Kronika codzienna» (1875). Що Ви найшли фантастичного в Лютовиськах, я зовсім не розумію.

Що Регіна обрисована не досить виразно, се признаю, та тільки напрям, в якім має бути поповнена обрисовка, мусить бути зовсім противний тому, як Ви міркуєте. Ну, та се друге діло. Питання про провідну гадку лишаю отвертим. Сідаючи писати роман, я мав на думці змалювати деякі факти і моменти життя, котрі я бачив або чув, або по найбільшій часті сам пережив, а ніяких провідних гадок я собі не задавав, міркуючи, що коли буде правда, то й ідея в ній найдеться. Такої провідної ідеї, яку Ви формулюєте при кінці своєї замітки, я не мав і, мабуть, ніколи мати не буду. Коли наткнусь на факти, відповідаючі тій ідеї, то певно їх не промовчу, але поки що я таких фактів не зустрічав.

Щодо другої часті Вашого письма замічу ось що. Зайшло тут між нами невеличке непорозуміння. Я предложив Вам свій роман з тим запитанням, чи надрукуєте його в «Зорі» з такими перемінами проти польського тексту, які я вважати буду за потрібні. Замість прямої відповіді на се питання Ви предлагаете мені план якогось іншого, Вашого роману, котрий, очевидно, найліпше буде Вам самим і написати. До мого роману ані до моїх поглядів артистичних план сей не підходить. Та й о що тут річ розходиться? Я ж друкую роман з своїм підписом, значить, за план, композицію і деталі я сам відповідаю, а не Ви. Ваше діло як редактора осудити, чи роман підходить під програму «Зорі», чи ні. Оце б Ви й сказали прямо, а не виставляли себе на смішність, бувши кравцем та вчити шевця, як має чоботи шити.

А за Ваш суд, висказаний – не сумніваюсь о тім – вповні щиро і, як кажете, без найменшої претензії, позвольте мені віддячитись Вам радою, висказаною так само безпретензіонально і щиро. Те, чого не знаєте, не видали й не чували, ніколи згори не вважайте неправдивим і неможливим. Завсігди ліпше виходити з того погляду, що не тільки світу, що в Вашому вікні.

Прийміть, шановний добродію, запевнення, що Вас щиро поважаю.

Ваш слуга Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Твори, т. 6, с. 491 – 492.

Борковський Олександр (1811 – 1921) – український журналіст і видавець, діяч «народовської» партії, редактор «Зорі» в 1888 – 1889 рр. І. Франко листувався з ним у справах публікації в «Зорі» своїх творів.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 938).

Вашу оцінку мого роману я дістав. – Відгук О. Борковського на запропонований «Зорі» роман І. Франка «Лель і Полель» (вперше опубліковано: Франко Іван. Твори, т. 30. Харків, 1929, с. 10 – 12). Автограф зберігається в ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 927 – 929.

Вулька – передмістя Львова.

…барикади львівські. – Йдеться про революційні події 1848 р.

…Шпільгагена «In Reih und Glied» – роман популярного в XIX ст. німецького письменника-реаліста Фрідріха Шпільгагена (1829 – 1911) «Міцною лавою» (1866).

Бригідки – тюрма у Львові.

…«Kurjer Lwowski» під Масловським… – Йдеться про Людвіка Масловського (1842 – 1928), який на початку своєї діяльності виступив як пропагандист матеріалістичного світогляду і перекладач Дарвіна, але згодом перейшов на реакційні, шляхетсько-клерикальні позиції. В 1883 – 1886 рр. був редактором газети «Kurjer Lwowski».

«Kronika codzienna» – польська газета, виходила у Львові.

Лютовисько – село в Карпатах, місце дії останнього розділу роману.

Такої провідної ідеї, яку Ви формулюєте при кінці своєї замітки, я не мав… – Йдеться про підсумковий висновок О. Борковського:

«Була провідна гадка: руська молодіж по більшій часті з нічого добивається власною працею, спосібностями, серед тяжких злиднів, якогось становиська, та пропадає відтак марно, залізши нерозважно під першу-ліпшу погану спідницю. От де гинуть так часто найкращі наші сили!» (ІЛ, ф. 3, № 1602, арк. 929).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 187 – 188.