17.12.1888 р. До М. П. Драгоманова

Шановний добродію!

Посилаючи Вам «К[иевскую] стар[ину]» і «Гаву», берусь оце приписати Вам кілька слів про наші справи. Стоять вони дуже скандально, а найпаче справа «Правди». Народовці зробили проти неї невеличкий страйк, не хочуть Кон[иському] дати з-поміж себе редактора. Я раджу Кон. взяти Остапа, так він пішов радитись у поліцію, чи можна Остапові бути редактором, а в поліції сказали: «nie radzimy».

І пішов чоловік крутитися, як та вівця, що має крутець, і докрутився до того, що й комітет, ним вибраний, оце вже два тижні не сходиться, і рахунків йому Ол[есницький] не здає, і сам він уже думає покинути видавання «Правди» і перейти на збірку абощо, хоч каже, що на будущий рік на видання «Правди» запевнених є місячно 130 р. грошей крім пренумерати. (Пренумерантів є з Галичини поверх 100, з Укр[аїни] ок[оло] 50).

Я вже кілька разів говорив Кон., що комітет такий, який тепер є, не має ніякої рації: зараз по його від’їзді зі Львова розлізеться, отже, він розлазиться ще перед його від’їздом. І не диво, коли Кон. уважає його за свого поштуркача. Ані Барв[інський], ані Левицький не написали досі нічогісінько (та ні, брешу, Барв. написав і видрукував, нікому не показавши, глупу замітку редакції до дописі Бучинського з Станіслава і не менше мудру замітку до листа Українця), а мені щоразу загадують: і те зробіть, і се зробіть, як коли б у мене не було й своєї роботи по горло; огляд політичний, у котрім я попробував поглянути на наші національні спори в Галичині з боку соціальних інтересів, Барв. сам відкинув, а уступи, котрі ми повикидали Кон-му з його статей, він без відома комітету повпирав у свою переписку редакції (??). Коли сими днями не буде реформи цілої «Правди» in capite et membris, то я прямо заявлю Кон., що з комітету виступаю. І ніякий комітет ні на що не придасться, доки Кон. буде тут сидіти.

Моя замітка про 1 н[оме]р перероблена Кон., хоча тільки стилістично. Я ограничився на те, що було піднесене в Вашім листі. Кінцеве речення про «фільство» і «жерство» – концепт самого Кон.

Як самі комітетові «Правди» поважають ті думки, котрі голосять в «Правді», ось Вам найліпший доказ. В перегляді політичнім, котрий так, як є, вийшов з-під пера Барв., хоча тільки способом компіляції (початок Олесницького, а кінець мій), сказано про акцію виборчу те, що там прочитаєте. І в ту саму пору, коли Барв. писав чи переписував той уступ, він на Народній раді виступав якраз противно – за тим, щоб народовці виступали до виборів зовсім самі, – і упав з тою думкою. А думку «Правди» підносив (не знаючи о ній) її завзятий противник, Коцовський, і також упав з нею.

А рішено: програми ніякої не видавати, а просто повторити експеримент з 1884 року, т. є. творити комітет з обох партій без ніякого глибшого порозуміння, причім, очевидно, знов вийде так, що в тім комітеті одні будуть рити ями під другими, і обі партії разом упадуть, ще й взаємно обкидають себе болотом. Бог їм на поміч!

З «Науково-літерат[урної] бібл[іотеки]» до свят вийдуть два випуски: «Перебендя» Шевченка з мої розбором і перша глава Ваших споминів. Коректуру я перешлю Вам, скоро зложать. Звертаю Вашу увагу на те, що Пильчикова можна називати по ім’ю, так бодай каже Кон., хоча я в Вашому тексті без Вашої волі не зроблю сеї зміни. Як хочете, так і поправляйте, а ні, то й ні. На третій випуск я хотів би дати релігійну критику, так будьте ласкаві чи зладити переднє слово і надіслати ту програму ван Гамеля, котрої переклад я Вам вислав, чи взагалі сказати, як сю річ устроїти.

Я з конечності (фінансової) виходжу на те, щоб друкувати «Бібліотеку» книжечками не більш 3 аркушів і не дорожче 10 кр[ейцерів] кожна, а зате випускати їх частіше. Правда, фінанси мої тепер доволі тісні; прийшлось виписувати багато книжок, а особливо платити великий довг за «Читальні» (220 з[лотих] р[инських]), котрі майже зовсім не розійшлися (досі виручено ледве 30 зр.).

Щоб добути фонду на видання «Бібліотеки», я рішився продати «Зорі» мій роман, та не знаю ще, що з того буде, я поставив умову, щоб друкували його фонетикою. Коли б прийнято роман і заплачено добре (по нашій мірі, т. є. хоч по 20 зр. за лист), то я міг би випустити в світ 1889 року щонайменше 15 книжечок «Бібліотеки» без огляду на те, чи будуть їх швидко, чи не швидко розкуповувати. Можна б скінчити Ваші спомини, релігіозну критику і дати ще ряд робот по літературі та нар[одній] словесності (думу, Гаватовича, «Пісні про панщину» і т. ін.).

Про «Правду» в «Kurjeri» – буде, але аж під час ферій святочних, бо тепер усе завалено радою державною. Що зробити з Вашою працею про рос[ійський] земельний рух, я не знаю. Може б, можна було поперти її в «Kurjeri» і зробити одбитку. Коли б Ви на се пристали, то я можу постаратися о поміщенні і відбитку в крайнім разі візьму на себе. Можу порозумітись і з «Nową reformą» o рівночаснім друкуванні. Коли Вам се до ладу, то присилайте роботу, але «немедленно», щоб можна було поперти її під час святкових ферій.

Дочці Вашій бажаємо обоє всякого добра і щастя в новому житті і в новій вітчині. У нас тут заварюється таке діло, що, може, літом (коли не буде нічого з Америки) поїдемо в Крим ураз із Тр[егубо]вими. То, може б, і Ваші присусідились. От би гарно було!

Кланяємось Вам щиро обоє з жінкою.

Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 282 – 284.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1396).

…комітет, ним вибраний… – Мається на увазі редакційний комітет «Правди» в складі І. Франка, О. Кониського, О. Барвінського, П. Левицького.

…замітку редакції до дописі Бучинського з Станіслава. – Редакційна примітка до вміщеного (без підпису) в другому випуску «Правди» за 1888 р. полемічного відгуку на допис П. Домонтаря («Правда», 1888, вип. 1) про стан справ у станіславській «Просвіті». У своїй примітці О. Барвінський захищав попередній виступ «Правди» і звинувачував керівництво станіславської «Просвіти» у бездіяльності.

…замітку до листа Українця… – Йдеться про редакційну замітку до відкритого листа (за підписом «Українець») редакторові «Правди» з приводу протесту О. Борковського («Зоря», 1888, № 21) проти того, щоб вважати відновлену 1888 р. «Правду» продовженням раніш видаваного «народовського» журналу і відповідно позначати його «річником XIV».

…уступи, котрі ми повикидали Кониському із його статей, він без відома комітету повпирав у свою переписку редакції. – Мається на увазі відповідь редакції «пані Ш-і» («Правда», 1888, вип. 2).

…в перегляді політичнім… – Стаття під цією назвою друкувалась в «Правді», 1888, вип. 2.

…повторити експеримент з 1884 року… – Йдеться про блокування «народовців» з «твердими москвофілами» перед виборами 1884 р., яке скінчилося поразкою «народовської» партії.

…Пильчикова можна називати по ім’ю… – Йдеться про українського громадського діяча, члена Кирило-Мефодіївського товариства Дмитра Павловича Пильчикова (1821 – 1893). У першому виданні «Австро-руських споминів» М. Драгоманова (ч. 1, Львів, 1885, с. 12 – 14) його прізвище було подано скорочено.

…програму ван Гамеля… – Йдеться про «Програму початкового курсу історії релігії» голландського вченого ван Гамеля. В українському перекладі І. Франка опубліковано в кн.: З історії публічного виховання в Західній Європі, Львів, 1890, с. 39 – 70.

… я рішився продати «Зорі» мій роман… – Після того, як на конкурсі газети «Kurjer Warszawski» було відхилено повість «Lelum i Polelum», І. Франко пропонував надрукувати її в журналі «Зоря», але редактор О. Борковський не надрукував цей твір.

…з Вашою працею про рос[ійський] земельний рух… – Стаття М. Драгоманова «Земский либерализм в России. 1855 – 1883» вперше надрукована в женевському журналі «Свободная Россия», 1889, № 1, і перевидана І. Франком у перекладі польською мовою в газеті «Kurjer Lwowski», 1889, 6 березня – 5 травня. В тому ж році вийшла окремою відбиткою.

«Nowa reforma» – польська щоденна газета ліберально-буржуазного напряму, виходила у Кракові в 1882 – 1928 рр.

Дочці Вашій бажаємо обоє всякого добра і щастя в новому житті і в новій вітчині. – Йдеться про одруження дочки М. Драгоманова – Лідії з болгарським ученим І. Шишмановим та її переїзд з Женеви до Болгарії.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 184 – 186.