Іван Франко і Михайло Грушевський

Володимир Дорошенко

[Текст доповіді, виголошеної на Франківській конференції УВАН 22. XII. 1956 року в Нью-Йорку.]

Минулий рік пройшов у нас під знаком ювілеїв двох славних подвижників української науки і чолових громадсько-політичних діячів: століття народження Івана Франка і 90-ліття народження Михайла Грушевського.

Життя й діяльність обох цих наших мужів тісно в’яжуться між собою, бо їм довелося довгі роки працювати разом на ниві української науки й культури, в Науковому товаристві ім. Шевченка та в «Літературно-науковому віснику».

Історія української науки й громадськости не може обійти цього факту і не зацікавитися темою їх взаємин. Але ця тема, цікава сама по собі, варта нашої уваги ще й тому, що в зв’язку з Франковими роковинами за залізною заслоною робляться одчайдушні зусилля роз’єднати ці два славні імена і не тільки відокремити одне від одного, але й протиставити їх одне одному – і в їх ідеології, і в їх особистих взаєминах.

Ці мотиви і спонукали мене розглянути справу їх взаємин цілком об’єктивно, згідно з історичною правдою. Розуміється, остільки повно й докладно, оскільки на це дозволяють ті джерела, що я їх міг тут роздобути й використати. Найприкріший брак, що дається взнаки, це брак тодішньої преси, особливо «Діла», а також архівів обох наших діячів, зокрема листування. Але вони між собою не дуже то й кореспондувалися, бо не мали до того особливої потреби, щодня бачачись, крім хіба що літніх місяців, які проводили в горах. Та й у Криворівні, де обидва звичайно перебували на феріях, вони часто зустрічалися аж до того часу, як Франко захорував.

А тепер ad rem.

Подається за виданням: Сучасність, 1962 р., № 1.