До Феміди

Піндар

Переклад Івана Франка

Чи про Ісмена співати нам,

Чи про Мелія в золотій тканині,

Про Кадма й рід його святий,

Що пішов із посіву гадючих зубів;

Чи про блакитно-мріючі Фіви,

Чи про незламную силу Геракла,

Чи про честь Діоніса,

Що многим утіху дає,

Чи про білорукої Гармонії шлюб?

Ви перші, о мойри,

З джерел Океану

Небесну, премудру Феміду

Спровадили шляхом блискучим

До святого узгір’я Олімпу,

Щоб Зевса-спасителя

Шановною жінкою стала,

Вона ж породила

Правдивії гори,

Красавиці в золотистих віночках,

З плодами рясними в руках.

Перекладено в р. 1893.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Взори поезії і прози. Львів, 1894, с. 140 – 141. В іншій редакції передруковано в другому виданні «Взорів…», 1909, с. 153 – 154. В архіві Франка зберігся автограф перекладу і два списки з різночитаннями. Ранній чистовий автограф (ф. 3, № 424) має назву «Уривок гімну Піндара». Пізніший – список невідомою рукою з правкою і приміткою І. Франка почерком останніх років життя має заголовок: «Із Піндара. І. До Феміди» (№ 425). У примітці сказано: «Перекладено в р. 1893, друковано в учебнику К. Лучаківського «Взори поезії й прози», Львів, 1894, ст. 140 – 141».

Між раннім автографом і цим авторизованим списком є різночитання, викликані авторською правкою з метою наближення мови до загальнолітературної («його» замість «єго», «шлюб» замість «слюб»).

Другий список перекладу «Уривок гімну Піндара» недатований (автограф № 493). В ньому є описка («блакити мріючі Фіви» замість «блакитно мріючі») й різночитання (чи теж описки?): «щоб Зевса-мстителя» замість «спасителя»; «в золотих віночках» замість «золотолистих». За особливостями правопису список відповідає ранньому автографу (№ 424).

Подається за авторизованим списком, що відбиває останню волю автора (автограф № 425).

Переспів являє собою дві строфи з фрагмента «Фіванського гімну». Вільний у розумінні віршової будови, цей переспів досить точно передає загальний зміст оригіналу.

Ісмен – річка в Беотії.

Мелія – фіванка, яку покохав Аполлон. Її епітет – «із золотим веретеном».

Кадм – міфічний засновник міста Фіва. Гармонія – його дружина.

Фіва – дочка бога річки Асопа, німфа-епонім міста Фів.

Лучаківський Костянтин (1846 – 1912) – західноукраїнський педагог, автор ряду шкільних підручників.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 382.