До Хромія Айтнеянина

Піндар

Переклад Івана Франка

витязя в перегонах на возі (перша Немейська ода)

Строфа α

Святе леговище Алфея,

Ортігіє, паросте Сіракуз преславних,

Колиско Артеміди,

Делоса сестро! З тебе виходить

Пісня солодкозвучна,

Щоб піднять хвалу велику

Вітроногих коней та й

Ласк айтнейського Зевеса.

Віз Хромія підносить нас,

Немея зігріває нас,

Щоб в те ярмо побідне

Похвальну пісню припрягти.

Антистрофа α

Ось бачимо божий зачаток

В чудових чеснотах сього чоловіка;

Лиш щаслива доля

Слави вершків досягає.

Ти ж, музо, що любиш

Нагадувать подвиги славні,

Розсип нині лучі свої

На той острів, що пан Олімпу,

Зевес, Персефоні колись дарував,

Чоло кучеряве до неї схиливши,

Щоб cero плідною

Землею володіла.

Епода α

Щоб на вершках сіцільських гір

Міста повзносила,

Мов вінці блискучі;

Їй дарував Кронієнко

Й народ той, тямучий до бою,

До зброї, до коней цікавий,

Що часто у грах олімпійських

Оливні вінки золотолисті приймає.

Не в одну мету я міряв ,

І ніколи не хибляв.

Строфа ß

Гарно граючи, стояв я

Коло брами у подзір’ї

Гостинного мужа того;

Добірний для мене

Заставлений був там обід,

Чимало сторонських дім сей гостити звик.

Хто же чесним дорікає,

Той, замість огонь згасити,

Тільки диму накоптить.

Різні люди різним штукам служать,

Але прямим шляхом мусить

Кожний з нас власною силою йти.

Антистрофа ß

В ділі являється сила,

В раді же дух, що будуще вбачає,

Кому він із роду є даний.

Дитя Агесідама,

Одним і другим ти наділений багато!

Не те радість, щоб в світлиці

Скарбів много в купу збить,

Але те, щоб добру долю,

Добру славу заробить

Другим і собі; бо спільна

Нас надія всіх держить

У тяжких трудах.

Епода ß

Задля того на Геракла

Кріпку віру покладаю

І в ряду героїв славних

Давню піснь його співаю:

Як тільки з матірнього лона

На світло денне він прийшов,

Зевеса син, з близнятем-братом,

А потім, в пеленки з порфіри

Вповитий,таки не сховавсь

Від золотопрестольної Гери.

Строфа γ

Серцем люта пані неба,

Зевеса проворна жінка,

Гнеть дві гадюки к ньому шле;

А ті відчиненими ворітьми

Вповзли в просторую світлицю

І поспішалися дітей

Опутать сплетами ціпкими.

Та випручувавсь Геракл,

І голову підняв,

І вперве боротьби попробував.

Антистрофа γ

І обома могучими ручками

Обох гадюк шийки обхопив

І тис, аж поки з тіл огидних

Не витис духу звільна.

Перестрах безмірний,

Мов грім, поразив тих невіст,

Що при ліжку Алькмени стояли;

І сама вона скочила з ліжка,

Простоволоса та і боса,

Щоб звірюк тих злість відбивать.

Епода γ

І на пострах той в збруях мідяних

Збіглись щодуху всі кадмейців дуки.

І Амфітріон,

Держачи в руці

Гострую шаблюку,

Прибіга, вражений гострим болем;

Бо що близьке, те

Рівно всіх гнете;

Про других горе же

Гнеть серце забува.

Строфа δ

І зупинивсь, пронятий

Страхом нестерпним і солодким;

Взрів незвичайну силу й вдачу сина

Значить, пророцтво давнє

Безсмертні обернули навпаки.

І от покликав він шановного сусіда,

Пророка вишнього Зевеса,

Тейрезія, без хиби віщуна,

А сей йому ї всьому товариству

Сказав, яка жде доля сього хлопця.

Антистрофа δ

Скільки вб’є він на землі,

Скільки в морі звірів лютих

І всіляких шкідників;

І людей неправних много,

Що надуті гордощами ходять,

Із рук його загуба жде.

А коли на Флегрійській рівнині

Воюватимуть з гігантами боги,

То від стріл його – віщував пророк –

Поваляться на землю кучері блискучі.

Епода δ

А сам він в супокої

По боях безконечних,

По великих спочивши трудах,

У радощах вічних

Живе у щасті безконечнім;

В препишній долівці

Цвітучую Гебу за жінку візьме,

І, празнуючи весілля,

При Зевсі Кронієнку

Його славу звеличить.

1893

Примітки

Вперше надруковано в кн.: Взори поезії і прози, Львів, 1894, с. 138 – 139. Подається за першодруком.

Ода – один із епінікіїв, тобто гімнів на честь переможців у змаганнях, що влаштовувалися з нагоди релігійних свят (в Олімпії, в Дельфах, у Немеї і на Істмі).

Тут ідеться про уславлення Хромія – візника сіракузького тирана Гіерона, що переміг у змаганні коней па пемейському святі на честь Зевса, храм якого було побудовано в Немеї. Згідно з давнім переказом, бог річки Алфею на Пелопоннесі переслідував німфу джерела, але вона пірнула в море і вийшла з нього лише на острові Ортігії (Перепелиному) біля міста Сіракуз на Сіцілії, куди за нею приплив і Алфей. Джерело Аретуса на Ортігії було присвячене Артеміді, і сам острів називався також Делос (у Піндара – Далос), як і місце народження богині та її брата Аполлона.

Отже, грецькі колоністи – переселенці з Пелопоннесу – вірили, нібито річка Алфей тече під морем і виходить назовні на острівці Ортігії як джерело Аретуса. На півночі від Сіракуз височить грізний вулкан Етна, на якому було побудовано храм Етнейського Зевса. Візник Хромій, як мешканець Сіцілії, також означається епітетом «етнейський», чи «етнеянин».

…Зевес, Персефоні колись дарував… – Ідеться про те, що Зевс, який дозволив своєму братові (Аїду, чи Плутону) викрасти дочку Деметри Персефону, згодом для відшкодування передав у володіння Деметрі і Персефоні найбагатший щодо земних плодів острів Сікелію (Сіцілію).

…Часто у грах олімпійських… – Ідеться про свята в священній окрузі Олімпії па березі річки Алфею в Еліді, в північно-західній частині Пелопоннесу. На цих святах (на честь Олімпійського Зевса, що його храм був у Олімпії) відбувалися різні змагання представників усіх давньогрецьких міст-держав (полісів). Олімпійські свята відзначалися через гри роки на четвертий, тому давні греки запровадили рахунок років за олімпіадами, починаючи від 776 року до н. е. Переможцям на змаганнях були нагородою вінки з маслинових гілок.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 383 – 386.