Sic transit

Іван Франко

Безхмарно, виразно, немов на тарелі

Твоя юність весела промчала;

Розсипалися твоїх утіх солов’їнії трелі,

Але твоя цнота мовчала.

Гаряче, бурливе було твоє літо,

Авантюр довелося немало прожити;

По хвилях фортуни твій човник скакав розмаїто,

Не час було взад оглядаться й тужити.

Була твоя осінь спокійна й багата,

Від бур життьових у безпечний сховалась ти кут;

Часом лиш грижа до твоєї загляне кімнати,

Загляне й відійде, немов скаже до себе «не тут».

Зима надійшла. Ти сидиш у тісній, теплій кліті.

Хоч хуга надворі, а в тебе тиша й благодать.

Глядять за тобою чужі та привітнії діти,

Забула й грижа в твій покій заглядать.

Та ось на поморщенім твоїм чолі

Щось замиготіло, мов споминка мила.

«Був вечір маєвий. Наш двір у багатім селі…

Чудовий сусід… І що я там, щось я згубила».

Писано д[ня] 19 квітня 1915 р.

Примітки

Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1966, 26 серпня. Подається за автографом (ф. 3, №. 232, с 177 – 178).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 388.