Tancerze

Іван Франко

Legenda ludowa

Na tancerzy chorujecie?

Zaczęliście już w niedzielę

Do mszy świętej przy kościele, –

Długoż tańcować będziecie,

Moi młodzi przyjaciele.

Tańcujcie rano, w południe,

Cały wieczór aż do nocy.

Trafiło wam się, przecudnie –

Ubraliście wszyscy schludnie

I nie będzie wam niemocy.

Tańcujcie i w poniedziałek,

I nie będzie wam starości,

Żaden pyszny świszczypałek

Nigdy wam nie pozazdrości

I śmierć do was nie zagości,

Tańcujcie także we wtorek!

Napełnijcie dobrze worek

Tern, co wam kto bądź dać zechce,

Żaden maleńki amorek

Nikogo z was nie połechce,

Tańcujcie także we środę!

Nie bójcie się o urodę.

Ta, którą na sobie macie,

Tę na wieki zatrzymacie,

Nie podlegnie żadnej stracie.

Tańcujcie także we czwartek!

Nie trza wam futer, ogartek;

Będzie wam w zimie i w lecie

To, w czym teraz tańcujecie,

I po śmierci mieć będziecie.

Tańcujcie także i w piątek.

Dobry był tańca początek,

Lecz koniec jego daleki –

Bez dozoru, bez opieki

Nie skończycie ni na wieki.

Tańcujcie także w sobotę!

Kto w ten dzień kończy robotę,

Na was spojrzeć ma ochotę,

Wam się nie będzie dziwować,

Boż nie robota tańcować.

Nic trzeba wam pożywienia,

Ni mieszkania, ni odzienia,

Bo się w was nic nie pozmienia,

Będzie jak od przyrodzenia.

Nie trzeba żadnej nauki,

Dość wam tej jedynej sztuki;

Nie trudzące tańcowanie

Czyż nie miłe powołanie?

Nie pójdziecie w świat daleki,

Zostanie wam ta ojczyzna;

Że bez Rusi byc nie musi.

Może wam i to kto przyzna.

Nie wezmą wam wiary w Boga,

Bo od niego wam ta droga,

Aleście wielcy i mali

Jemu nigdy nie ufali.

Więc nie idźcie w świat daleki,

Nie spotka was żadna troska;

Macie królowę na wieki,

To jest wasza Matka Boska.

Написано д. 16 падолиста 1915 р. Доповнено д. 19/XI

Примітки

Підзаголовок: «Legenda ludowa». Твір із рукописної спадщини І. Франка.

Зберігся автограф (ф. 3, № 232, с 205 – 206). Зміст рукопису № 232 (твори 1876 – 1916 рр.), підготовлюваний автором протягом останніх двох років життя, переконує, що на цьому етапі поет не робив розрізнення між віршами, написаними українською, і віршами, написаними польською мовами, включивши у цю збірку кілька польськомовних віршів, зокрема й даний.

Під текстом автографа твору датування, відтворене при передруку в нашому томі, а також дописка українською мовою, що може розглядатися як початок автоперекладу або ж спроби подання української версії опрацьованого сюжету (спроба ця не завершена): «Танцюри. Польська людова легенда». «(Латинський ксьондз, прийшовши в неділю рано в огорожу довкола свого костела, застає в ній кілька пар своїх парафіян, молодих парубків і дівчат, занятих танцем, і промовляє до них)…» [на цьому запис обривається. – Упоряд.].

Вірш має ознаки філософської притчі (на базі легенди), у якій гедоністичному світовідчуттю несподівано протистоїть не наївний докір особистості, що не зрікається турбот, а філософська позиція, в якій є моменти ще більшого релятивізму й споглядальності, відтак з точки зору запропонованої позиції всі ті «танці», які вже стають вічними, загрожують обернутися прокляттям. Водночас у творі можна відшукати елементи громадсько-політичної алегорії, що доносить переважно сатиричне (проте не однозначне) ставлення автора до тих, хто в сутужний період, в часи катастрофи, закривається від світу хворобливим пошуком дріб’язкових утіх.

Публікується вперше, за вказаним автографом.

Микола Бондар

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 282 – 283.