Коляда

Іван Франко

(Руським господарям)

1

Гей, як то було із первовіку, –

Гей, дай Боже!

В Господа Бога діточок много,

А межи ними не дві зірниці,

Не дві зірниці, а дві сестриці.

«Час вам, дітоньки, в світ розійтися.

Ось тут даю вам хату й палату,

Ось тут даю вам плуг і шабельку, –

Все те даю вам та до вибору».

Сестра молодша, бач, цікавіша,

Швидше сягнула, палату взяла.

Старшій сестриці хата зістала.

Сестра молодша, бач, цікавіша,

Скорше сягнула, шабельку взяла,

Старшій сестриці плуг полишала.

І розійшлися у світ сестриці,

І стали жити близько при собі,

Близько при собі, напроти себе.

Старша сестриця – в бідній хатині,

Молодша – в ясній, пишній палаті;

Старша сестриця землицю оре

І засіває яреє жито,

А її ниви золотом вкриті;

Молодша ходить, шаблев воює,

Золото, срібло в палату зносить.

Довго жили так обі сестриці,

Довго жили так, не сварилися.

Сестра молодша, хоч много мала,

Стала украдком завидувати

Ярого жита, проса й пшениці,

Що росли буйно в її сестриці.

2

Ой як то було із первовіку, –

Гей, дай Боже!

Як жиди Христа на муки брали,

На муки брали, на хрест розп’яли, –

Пречиста Діва весь світ сходила,

Весь світ сходила, сина гляділа.

Гіркії сльози все проливала,

Білії ручки з жалю ломала.

А де упаде її сльозонька,

Там тобі стане зимна криниця;

Де білії ручки з жалю заломить,

Там тобі стане шумна діброва,

Шумна діброва з вітром говорить.

А де із жалю зітхне до Бога,

Там тобі роєм ярі пчілоньки,

Ярі пчілоньки медок збирають.

Пречиста Діва весь світ перейшла,

Весь світ перейшла, сина не знайшла;

Весь світ за нею зазеленівся,

Весь світ за нею розвеселився.

Ой сидить пані в пишній палаті,

Шабельку острить, думку думає,

Думку думає, слугів питає:

«Що там за діва іде полями,

Їде полями, тяженько плаче,

Рученьки ломить, Господа молить?

За нею поле зеленіється,

За нею річки розливаються,

За нею діброви розвиваються.

Біжіть до неї, напроти неї,

Нехай не ходить по моїм полю!

Бистрії річки водами грають,

В поході військо моє спиняють».

Старша сестриця по полю ходить,

По полю ходить, копи рахує,

Рахує-числить, зчислити годі.

Старша сестриця задумалася:

«Що то за діва полем ступає,

Полем ступає, тяженько плаче,

Рученьки ломить, Господа молить?

За нею поле зеленіється,

За нею річки розливаються,

Шумні діброви розвиваються».

Старша сестриця пішла до неї,

Пішла до неї, напроти неї,

За ручку бере, словом втішає,

Словом втішає, так промовляє:

«Ой не ходи ти, красная діво,

Ой не ходи ти світом блукати,

А ходи жити до мої хати!

Я тобі рано ноги умию,

Ноги умию, сльози обсушу,

З твого серденька тугу прогоню.

Я тобі в днину світлоньку вберу,

Світлоньку вберу, їсти злагоджу,

Я тобі ввечір ліженько встелю,

Я тобі на сон ще й заспіваю».

3

В старшої сестри, як бір, пшениця,

Гей, дай Боже!

В старшої сестри яреє жито

Колосом клонить, пісеньку дзвонить:

«Нас Мати Божа благословляла,

Нам Мати Божа зраст дарувала,

Бо Божа Мати у нашій хаті».

В ясної пані пишні палати,

Пишні палати з вітром валяться;

В ясної пані острі шабельки,

Острі шабельки в боях щербляться.

Пів її краю – то гай в розмаю,

Пів її краю багна вкривають,

Багна вкривають, піски зсипають.

Ясная пані, хоч много мала,

Позавиділа старшій сестриці;

Шабельку острить, думку думає,

І до слуг своїх так повідає:

«Спішіть ви скоро, вірнії слуги,

Зв’яжіте в пута мою сестрицю,

Зв’яжіте в пута, приведіть тута!

Най відберу їй буйну пшеницю,

Най відберу їй яреє жито».

Побігли слуги, швидко вернули,

Та ясній пані слово говорять:

«В твої сестриці в тісній хатині

Ясність велика, радість велика!

За столом сидить Пречиста Діва,

За столом сидить, за вечерею;

Твоя сестриця хліби ломає,

Хліби ломає, пісню співає».

Ясная пані думку думає,

Думку думає, слуг посилає,

Слуг посилає, так промовляє:

«Ні на що, слуги, ви не зважайте,

Мою сестрицю припроважайте!»

Побігли слуги, швидко вернули,

Та ясній пані слово говорять:

«Твої сестриці бідну хатину

Ангел сторожить, нам мечем грозить;

Ід тій господі приступить годі».

Ясная пані в гнів попадає,

В гнів попадає, сама рушає.

Велить сестрицю в пута кувати,

Велить їй власне поле орати,

Власнеє поле, та не для себе!

Ой сумно сонце восени сяє,

Ой сумно літом шумить діброва.

Старша сестриця гіренько плаче,

По полю ходить, рученьки ломить,

Бога благає, так промовляє:

«Рости, рости ти, яреє жито!

Роди, роди ти, буйна пшеничко!

Я тебе орю, чорнеє поле,

Я засіваю, та не для себе.

Ясная пані хліб забирає.

Мої дітоньки з голоду плачуть,

З голоду плачуть, хлібця не бачуть».

На чистім полі, як бір, пшениця,

На чистім полі яреє жито

Колосом клонить, пісеньку дзвонить:

«Нам Мати Божа зраст дарувала,

Нас Мати Божа благословляла,

Бо Божа Мати у нашій хаті».

4

А рад ти знати, чесний господарю, –

Гей, дай Боже! –

Хто ті зірниці, рідні сестриці?

Старша сестриця – руська землиця,

Менша сестриця – лядська землиця.

А рад ти знати, чесний господарю,

Коли скінчиться старшої горе?

Пречиста Діва з сином царствує,

Пречиста Діва плач сестри чує.

А за тим словом бувай же здоров!

Дай тобі Боже в горі потіху,

Дай тобі Боже в нужді надію,

Дай тобі Боже сильную волю!

Збав тебе Боже від злих сусідів,

Збав від невірних синів вирідних,

Збав тебе Боже від тьми-неволі!

Весна настане – сій жито яре,

Сій жито яре, яру пшеницю!

Осінь настане – збирай щасливо!

Зима настане – пісні приносить;

Літо настане – ти не журися,

Вийди на поле, поведи оком!

На чистім полі, як бір, пшениця,

На чистім полі яреє жито

Колосом клонить, пісеньку дзвонить:

«Нас Божа Мати благословляла,

Нам Божа Мати зраст дарувала,

Бо Божа Мати у нашій хаті».

Примітки

Уперше опубліковано у зб.: Баляди і роскази. – Львів, 1876. – С. 27 – 32. Згодом І. Франко вмістив поезію до збірки «Із літ моєї молодості», Львів, 1914. – С. 99 – 107, за номером 28. Під текстом вірша зазначено: «Писано в Дулібах коло Стрия д[ня] 24 грудня 1875».

Порівняно з першодруком текст твору має деякі зміни. У збірці «Баляди і роскази» читаємо:

А де упаде єї сльозонька,

Там тобі стане зимна керниця,

Там тобі срібна річка поллється.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Бистрії річки водами грають,

В поході військо моє спиняють.

Шумні дуброви густо ся стелять

І моє військо в поході спиняють.

По всьому текстові другої редакції цієї поезії Франко провів такі лексичні зміни: «Ту» – «тут», «єї» – «її», «керниця» – «криниця», «дуброва» – «діброва», «вздихне» – «зітхне», «найшла» – «знайшла» та ін.

Подається за збіркою «Із літ моєї молодості».

Андрій Франко

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 84 – 89.