«Паде додолу листя з деревини…»

Іван Франко

Паде додолу листя з деревини,

Паде невпинно, чутно, сумовито,

Мов сльози мами, що на гріб дитини

Прийшла і плаче, шепчучи молитов.

Осики лист кровавий із гіллини

Паде, немов ножем його пробито;

Жалібно жовте листя березини,

Здається, шепче: «Літо, де ти, літо?»

Лиш дуб могучий, жолудьми багатий,

Спокійно в темну, зимну даль глядить –

Таж він недарма тепле літо втратив!

Най в’яне листя, най метіль гудить.

Се сил його не зможе підірвати,

І плід його приймесь і буде жить!

1881

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Світ», 1882, № 8-9, с. 346. Збереглося два автографи. В автографі № 214 дата написання – 10. Х, в № 597 – 10. Х 1882.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 39.