«Тихенько річка котить хвилі чисті…»

Іван Франко

Тихенько річка котить хвилі чисті,

Так тихо, що в ній чуєш, як тріпочесь

Сверщок, що впутавсь у зів’ялім листі,

Що і самому розплистись в ній хочесь.

Тихенько зорі моргають іскристі…

Зірниці промінь, мов дитя, хлюпочесь

В хрустальних водах; голії, безлисті

Нависли лози, їм заснути хочесь.

На дні перловім щука спить спокійно,

Ліниво зіви шевелить кроваві,

І рак з нори виповзує повільно.

І в серці людськім зорі золотаві

Мигтять, та щука лютая дрімає,

І заздрість острі щипці виставляє.

1881

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Світ», 1882, № 8-9, с. 345. В обох автографах поезії (№ 214, 597) дата – 9. Х 1882.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 38 – 39.