«Незрячі голови наш вік кленуть…»

Іван Франко

Незрячі голови наш вік кленуть,

В котрім, говорять, перед правом сила,

А чесній думці перетяті крила,

А правду й волю, як звіра, женуть.

Та що ж то – право? Право – се лиш сила,

А сила – право, се закон природи.

В житті лиш сила ломить перешкоди,

До лету вгору розпускає крила.

Та що ж се – сила? Лиш п’ястук та збруя?

А серця вашого огонь святий,

А думка, що світи нові будує,

А волі вашої залізні крила,

А переконань, правди блиск яркий –

Чи ж се не також непропаща сила?

1880

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Світ», 1881, № 8-9, с. 156 (цикл «Хвилі», II). Тут вірш не має форми сонета, дві останні його строфи – чотирирядкові.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 144.