«Ні, не любив на світі я нікого…»

Іван Франко

Ні, не любив на світі я нікого

Так, як живому слід живих любить,

Щоб, не зрікаючись себе самого,

Ввійти в другого душу, переймить

Його думки, його бажанням жить,

Не думавши добро творить із того,

І так, незамітно зовсім для нього,

Вести його, де вища ціль манить.

Відразу бути паном і слугою,

Зректись себе і буть самим собою –

Отак любить ніколи я не вмів.

Чи самолюбства в мні замного стало,

Чи творчих сил живих було замало?

Чи шлях життя мене фальшиво вів?

2 окт[ября] 1889

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 158. Зберігся автограф (№ 230, с. 7 форзацу). Перебуваючи 1889 р. в тюрмі, І. Франко написав ще один сонет (але іншого змісту) – «Ні, не любив на світі я нікого…», опублікований М. Возняком у журн. «Вітчизна», 1946, № 5, с. 178. Зберігся автограф сонета (№ 234, арк. 2).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 149.