5. Значення Тургенєва
Іван Франко
Оттак ми в своїх очерках перейшли всі головні твори Тургенева і старались показати головно їх історичне і суспільне значення. Крім тих повістей, найбільшу славу з’єднав Тургеневу ряд коротеньких повісток, виданих разом п. н. «Записки охотника». Було се перше діло Тургенева, діло безмірної ваги в історії Росії, бо в нім перший раз всесторонньо і в ярких образах показана була вся погань кріпацтва і звернена була увага всіх мислячих людей на конечність його знесення.
«Записки охотника» поставили Тургенева в однім ряду з першими поборниками емансипації, з американською Бічер Стоу, з нашим Марком Вовчком і з англічанином Діккенсом, котрого «Різдв’янські оповідання», а особливо пречудесні «Новорічні дзвони», переведені й на нашу мову, «більше причинилися до поправи робітників англійських, ніж всі тогочасні ухвали і реформи англійського парламенту». Коли б Тургенев не був написав нічого більше, крім «Записок охотника», він був би уже стався безсмертним в російській літературі.
Чи маємо тут ще згадувати о тім, що Тургенев має право й до нашої вдячності за переклад на великоруську мову тих незрівняних перел нашої літератури, що звуться «Народні оповідання» Марка Вовчка? Правда, в інших своїх повістях – особливо в «Рудине» – він не дуже приязно відзивається о нашій літературі і навіть піднімає її на сміх, – але ж не забуваймо, що й великий критик Белінський попадав в такий самий блуд, і що Тургенев достаточно змив з себе тоту провину працею над перекладом нашого найкращого прозаїка на великоруську мову. На нашу мову з творів Тургенева (крім «Дыму» в «Бібл[іотеці] найзн[аменитших] повістей і «Нещасна» в «Зорі») переведені були два найкращі очерки з «Записок охотника» п. н. «Хорь и Калиныч» і «Бєжин луг», котрі разом з прекрасною біографією і оцінкою творів Тургенева напечатана були в «Правді» 1873 року. Честь і слава пам’яті великого поета і чоловіколюбця!
Примітки
…в інших своїх повістях – особливо в «Рудине»… – у повісті «Рудин» глумливий відзив про українську літературу належить негативному персонажеві Пігасову.
…Белінський попадав в такий самий блуд. – І. Франко, очевидно, має на увазі рецензії В. Г. Белінського 1841 р. на українські альманахи «Ластівка» (1841, Петербург) і «Сніп» (1841, Харків), в яких справедливо критикувались окремі українські письменники за консервативні тенденції, безідейність, натуралізм і низький художній рівень їхньої творчості.
«Бібл[іотека] найзн[аменитших] повістей» – літературний книжковий додаток до газети «Діло». Протягом 1881 – 1891 рр. вийшло 35 томів (твори М. Гоголя, І. Тургенева, Бальзака, Діккенса та ін.). Згаданий Франком переклад повісті І. Тургенева «Дым» вийшов 1881 р. у IV томі «Бібліотеки…».
Повість «Нещасна» – друкувалася 1882 р. у журналі «Зоря» в перекладі А. Вахнянина.
Вахнянин Анатолій Климович (1840 – 1908) – український композитор, перекладач, громадський діяч «народовського» напряму.
…переведені були два найкращі очерки… – переклади оповідань «Хорь и Калиныч» та «Бежин луг», здійснені українським письменником, критиком і фольклористом Іваном Яковичем Рудченком (псевдонім Іван Білик, 1845 – 1905), надруковані в журн. «Правда» (1873, № 1, 2) під назвою «Записки охотника І. С. Тургенева, переказані по-українськи І. Біликом, І. Тхір і Калинович. II. Біжин луг». Переклади відкривалися статтею І. Рудченка «Іван Сергійович Тургенев».
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 26, с. 305 – 306.