Книга про Драгоманова

Іван Франко

«Михайло Петрович Драгоманов, 1841-1895, його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів». Зладив Михайло Павлик

Таку назву має книжка, оздоблена портретом с[вітлої] п[ам’яті] Драгоманова, що складається із 33 аркушів, яку нещодавно видав М. Павлик. Зміст цієї книжки становить: звіт із ювілею Драгоманова, зокрема промови, виголошені на вічі, на вечорі, листи, перелік ювілейних подарунків, вітальні листи з України, адреси й телеграми з Галичини, відповідь Драгоманова на ювілейні промови; вітальні листи європейських учених (Рамбо, Морфілла, Пітре, Легера, Шіффа, Г. Парі, Агури, Полівки, Карноа) і відповіді Драгоманова на ці листи.

Друга, більш розлога частина книжки містить згадки про смерть і похорон Драгоманова, спогади про нього, некрологи болгарських, українських та інших видань. Видавець зібрав тут і кілька цінних рукописів Драгоманова, зокрема причинки до його автобіографії, і, нарешті, з окремою пагінацією бібліографію творів Драгоманова.

Це книжка, що є цінною пам’яткою передчасно згаслому українському вченому і публіцистові, мусить бути в руках кожного, хто вивчає духовий рух сучасної України; врешті, маніфестація українців з приводу ювілею і похорону Драгоманова заслуговує на пильну увагу навіть під політичним кутом зору.

Примітки

Вперше надруковано польською мовою в газ. Kurjer Lwowski, 1895, № 321, 19 листопада, s. 5 – 6, за підп. Iw. Fr.

Подається за першодруком у перекладі. Назва статті дана в нашому е-перевиданні.

Рамбо Альфред-Ніколя (1841 – 1905) – французький історик; професор у Канні, Нансі, Парижі. Автор праць «Французи в Росії: Москва і Севастополь» (1877), «Історія французької цивілізації» (1885 – 1888), «Історія Росії» (1893), а також з історії культури, фольклору й літератури України та ін. Рецензував працю М. Драгоманова «Малорусские народные предания и рассказы» (Друг, 1877, № 5-6).

Морфілл Вільям-Річард (1834 – 1909) – англійський славіст; читав лекції з російської та інших слов’янських мов в Оксфордському університеті. Автор праць «Росія» (1890), «Історія націй», «Польща». Листувався з М. Драгомановим, зокрема, просив його відповісти на питання про сліди іспанської легенди про Дон Жуана в польській літературі і зв’язок Дон Жуана з Твардовським – героєм польських народних легенд і казок.

Легер (Леже) Луї (1843 – 1923) – французький філолог-славіст, історик; професор слов’янознавства в Колеж де Франс (Париж). Автор праць «Слов’янський світ» (1873), «Кирило і Мефодій» (1868), «Історія Австро-Угорщини» (1879), «Листи з Парижа» та ін.

Шіфф Моріц (1823 – 1896) – німецький і швейцарський фізіолог. Професор у Берні і Женеві (з 1876 р.). Автор праць з царини фізіології людини.

Парі Гастон (1839 – 1907) – французький літературознавець, лінгвіст. Досліджував здебільшого літературу середньовіччя. Автор досліджень «La poesie an moyen âge» (1887), «La litterature française au moyen âge» (1888) (вони зберігаються в бібліотеці І. Франка за № 1793, 1031), інших праць. Редагував науковий журнал «Romania», присвячений проблемам романської філології. І. Франко переклав його статтю «Пісня про Роланда» («Житє і слово», 1894).

Агура Димитро Димитров (1849 – 1911) – болгарський історик; ректор (1894 – 1895) Софійського університету (Вищої школи). Його вітальну статтю «Тридцятилітній ювілей професора Драгоманова» було надруковано в університетському журналі «Български Преглед», за підп.: Д. Д. А. Виголосив також промову над тілом Драгоманова.

Полівка Іржі (1858 – 1933) – чеський філолог-славіст; член-кореспондент Петербурзької АН. Упродовж 1895 – 1906 рр. листувався з І. Франком.

Карноа (Карнуа) Анрі (? – ?) – редактор паризького журналу «Tradition».

Микола Легкий

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 53, с. 487 – 488.