Михайло Петрович Драгоманов

Іван Франко

Українська наука і література понесла велику страту через смерть М. П. Драгоманова. Не стало знаменитого фольклориста і історика, найтверезішого критика, перворядного публіциста, невтомного борця за самостійний, широкий розвиток русько-українського письменства і всього духового життя. Та не тільки Русь-Україна, але і вся Слов’янщина стратила в нім одного з своїх чільних духових героїв, поступовий рух усієї Європи оплакує в нім одного з найкращих, найконсеквентніших і найталантливіших своїх борців.

І наша часопись тратить в нім свого найпильнішого, найталантливішого співробітника. З симпатією, але разом з строгим судом відносився він до нашого видання, котрому дав назву, і випуск за випуском слідив його розвій, вказуючи хиби, простуючи помилки, достарчуючи матеріалів.

Зберегти пам’ять великого покійника, використати для народного поступу всі ті сімена широких і здорових думок, які розсипані в його писаннях, – отсе велика задача товаришів і почитателів М. П. Драгоманова. Над його могилою повинні умовкнути ті суперечки, перекори та урази, котрих покійник за життя був не раз і причиною, і жертвою. Чим швидше наша суспільність, а особливо наша інтелігенція дійде до спокійного розбору, до позитивного використання його багатої духової спадщини, тим ліпше для неї.

Щоб се було можливе, видається нам дуже важним ділом повне видання його творів. Вони розкинені по так многих і трудно нині доступних періодичних виданнях, часто поховані за псевдонімами або й анонімами, покалічені урядовою або добровільною цензурою, що дуже мало є людей на всій Русі-Україні, котрі нині можуть сказати о собі, що читали всі його писання, значить, мало є таких, котрі можуть нині видати о нім повний і безсторонній суд. Не говоримо вже про його величезну і на всю Європу, ба й поза її границі, розширену кореспонденцію, котра для оцінки чоловіка і ученого буде не менше потрібна, як і його друковані писання, та котрої зібрання нині дуже трудне, а опублікування з причин легко зрозумілих на довгі ще літа зовсім немислиме.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, т. 4, кн. 4, с. 160, без підпису.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 46, ч. 2, с. 292 – 293.