О[тець] Богдар Кирчів
Іван Франко
О[тець] Богдар Кирчів, парох у Довгім повіту Стрийського, помер там же в падолисті 1900 р. З покійником зійшла в могилу велика сила, що подавала колись надії, на жаль, не сповнені.
Покійник, селянський син із Корчина пов[іту] Стрийського, кінчив гімназію у Львові, а не маючи засобів на те, щоб удержатися на світському виділі університету, вступив на теологію. В семінарії він визначився як гарячий борець за горожанські права семінаристів, як свідомий русин-українець і пропагатор думки про потребу ширшої, світської освіти для слухачів теології і будучих священиків.
Натура палка, характер чистий і непохитний, він визначався і як бесідник на зборах молодіжі, і як організатор, і пробував своїх сил також як письменник і поет. Його оповідання «За волами» подобалось було дуже пок[ійному] Огоновському, коли автор відчитав його на семінарії; не пригадую собі, чи воно було друковане. В «Зорі» і інших часописях він друкував вірші і коротенькі оповідання, а в «Ділі» надто містив багато дописей, особливо відтоді, коли став священиком.
Бувши зразу сотрудником у Лисятичах, а потім парохом у Довгім, він умів собі з’єднати любов селян своїм щирим, братерським поводженням з ними і відвагою, з якою ставав у їх обороні. Та проте він чув себе глибоко нещасливим на своїм становищі. Тільки ширша діяльність, літературна і громадська, могла заповнити його натуру. В сільській затиші, без інтелігентного товариства, серед ненастанних клопотів та гризот він падав духом і нидів. Потім наступали хвилі, де він знов рвався до праці, агітував, писав оповідання, укладав і виголошував популярні відчити, а по якімсь часі знов кидав усе і опускав руки.
Його здоров’я почало псуватися, але він не дбав ніколи про себе. В р. 1899 він відбував подорож на Схід: до Константинополя, Єгипту, Палестини, в повороті був у Росії і вернув значно покріплений на здоров’ї і на дусі. Але приплив сил був недовгий; на селі почалось давнє життя, давня знеохота, поки тяжка, коротка недуга не зробила кінця його життю. Покійник лишив тяжко хору жінку (з дому Кобринську) і двоє дрібних дітей.
Наукове Товариство ім. Шевченка завдячує йому значний дар – бібліотеку, яку він почасти зібрав сам, почасти одержав від свого тестя о. Кобринського з Рожнятова. Надто одержав від нього автор отсих рядків декілька цінних рукописей, в тім числі досить значну збірку народних колядок і щедрівок, зібраних о. Кобринським у [18]60-их роках по різних селах Калуського пов[іту]. Пером йому земля.
Примітки
Уперше надруковано в журн.: ЛНВ. – 1901. – Т. 13. – Кн. 1. – С. 66 – 67 (Персоналія. Некрологи), за підп: І. Ф.
Подається за першодруком.
Кирчів Богдар (Богдан) Олексійович (1856 – 1900) – священик, український літератор, приятель І. Франка.
… помер там же в падолисті 1900 р. – Насправді 19 жовтня.
… сотрудником у Лисятичах… – Співробітником (помічником пароха) був спочатку у Лоп’янці, а з кінця 1888 р. – у Лисятичах. Від 1890 р. – парох у Довгому.
В р. 1899 він відбував подорож на Схід. – До Палестини, Єгипту, Греції та о. Крит Б. Кирчів з дружиною подорожував у травні – серпні 1898 р. Верталися через Одесу.
… жінку (з дому Кобринську) і двоє дрібних дітей. – Дружина Євгенія Кирчів (донька М.М. Кобринського) і сини: 11-річний Ярослав та 8-річний Роман.
… значний дар – бібліотеку… – Подаровано 108 книг (Хроніка НТШ. – Львів, 1902. – Вин. 1, ч. 9. – С 37).
Кобринський Микола Миколайович (1829 – 1893) – літератор, фольклорист, громадсько-культурний діяч. Парох у Ціневі біля Рожнятова.
Олена Луцишин
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 277 – 278.