Ювілей 25-літньої літературної діяльності
О. П. Косачевої
Іван Франко
Минулого місяця обходили кияни в залі Літературно-артистичного товариства ювілей 25-літньої літературної діяльності звісної нашої писательки О. Косачевої (Олени Пчілки).
По прочитанні д. Черняхівською реферату про літературні і суспільні заслуги ювілятки з’явилася остання на естраді і була прийнята гучними оплесками публіки. Опісля відчитав д. М. Старицький велике число гратуляційних телеграм і писем, надісланих ювілятці, між якими були гратуляції від російських письменників із Петербурга, від московських професорів, від учеників української львівської гімназії і семінарії, від Літ[ературного]-артистичного товариства, від «Клубу руських жінок» у Львові, від українок-киянок, від Панаса Мирного і т. д.
Потім промовила сама ювілятка, а в бесіді своїй головний натиск поставила на участь молодіжі в її ювілею, яка доказує, що зносини між старшими і молодшими поколіннями не пірвуться ніколи. Опісля відбулася літературно-музична часть вечора, на якої програму складалися твори ювілятки та українські народні пісні. Редакція нашого журналу вислала від себе ювілятці привіт такого змісту:
«Високоповажана Пані!
Двадцятип’ятилітні роковини літературної діяльності українського письменника в Росії серед теперішніх важких обставин – се така рідка, така виємкова поява, що, дождавшись її, майже поневолі, майже з зачудуванням скрикуєш: от іще людина, що двадцять і п’ять літ вистояла на одинокій чаті, не подалась і не була передчасно зметена сією хуртовиною, що змела стільки молодих, свіжих і надійних борців.
Тим більший подив, тим більша радість, коли ся людина – жінка, письменниця, у якої вистало снаги не тільки чесно й непохитно двадцять п’ять літ нести стяг українського слова, але подарувати Україні цілий ряд молодих працівників, що в домашньому крузі набралися любові до рідного язика і до рідного люду. Такою письменницею на українській літературній ниві були Ви, Високоповажана Пані.
Ви дали Україні перший приклад освіченої сім’ї, в якій плекається рідна українська мова і українська літературна традиція в найкращім розумінні сього слова. За приміром Вашого славного брата Михайла Драгоманова Ви поклали в основу своєї літературної діяльності любов до вселюдського прогресу, нерозривно зв’язану з любов’ю до найменшого брата, до нашого простого, всіми неволеного люду.
Прихиляючись серцем до нього, студіюючи його в найкращих проявах, а власне в артистичних поривах його душі, Ви рівночасно в своїх творах давали нам згадки високої саможертви для добра братів і здобування засобів освіти і науки з тою метою, щоб нести поміч рідному народові. Справедливим докором картали Ви тих інтелігентів, що, зайняті лише собою і своїми приємностями, маловажать собі душевні терпіння залежних від себе простих людей. Гарячою душею леліяли Ви думку про кращу будущину рідного краю і ніколи не тратили віри в поступ і волю, які не можуть же минути й нашої вбогої хати.
Редакція «Літературно-наукового вісника» кладе собі за честь привітати Вас з радісним днем Вашого двадцятип’ятилітнього літературного ювілею і побажати Вам ще многих літ життя, сили і запалу до праці. В хвилі, коли кождочасно можна надіятися удару, що грозить знищити ті невеличкі духові зв’язки, які в останніх роках нав’язались у нас по сей і по той бік кордону, бажаємо, щоб наша щира участь у Вашім літературнім ювілеї була запорукою, що нема тої сили, яка б могла розбити, розрізнити те, що самим життям і тисячолітньою традицією злучене в одну органічну цілість.
М. Грушевський, Ів. Франко, В. Гнатюк».
Також Наукове товариство імені Шевченка вислало привіт ювілятці, який звучить:
«Високоповажана Пані!
Наукове товариство імені Шевченка з особливою прихильністю прилучається до нинішнього Вашого свята, високо цінячи Вашу різнорідну діяльність на ниві українсько-руського слова і ревність для українсько-руської національної ідеї, стяг котрої Ви високо ціле життя тримали.
За Виділ Товариства: М. Грушевський, голова, В. Гнатюк, секретар».
Примітки
Вперше надруковано в журн.: ЛНВ. – 1901. – Т. 13. – Кн. 3. – С. 218 – 219 (Персоналія), без підп. Авторство: Мороз М. О. Іван Франко: Бібліографія творів. – С. 316.
Подається за першодруком.
Косачева (Косач; дівоче прізвище – Драгоманова) Ольга Петрівна (псевдонім – Олена Пчілка; 1849 – 1930) – українська письменниця, громадсько-культурна діячка; мати Лесі Українки. Свої твори публікувала у журналі «Зоря», альманахах «Перший вінок», «Жіночий альманах».
Черняхівська – Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (1863 – 1941), українська письменниця, перекладач, літературним критик, громадський діяч, член літературного гуртка «Плеяда» (1888 – 1893); донька М. Старицького.
Літературно-артистичне товариство – об’єднання письменників, художників, музикантів. Існувало у Києві протягом 1895 – 1905 рр. Основною метою ставило пропаганду нових творів літератури і мистецтва, мало три відділи: літературний, художній, музичний. Влаштовувало літературні бесіди, читання, літературно-музичні вечори, творчі конкурси, художні виставки, концерти, відзначення ювілеїв видатних діячів культури. У діяльності товариства брали участь відомі діячі української та російської культур: Леся Українка, М. Лисенко, М. Старицький, І. Нечуй-Левицький, М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, Олена Пчілка, Л. Старицька-Черняхівська, О. Купрін та ін.
«Клуб руських жінок» у Львові – «Клуб русинок» – культурно-освітнє і харитативне жіноче товариство, засіюване у Львові 1893 р. Серед його провідних членів Г. Шухевич (перша голова), М. Білецька, О. Барвінська, М. Грушевська, В. Коцовська, О. Гнатюк, О. Роздольська. 1909 р. об’єднався з «Кружком українок» у товариство «Жіноча громада».
Редакція нашого журналу… – Йдеться про ЛНВ.
… перший приклад освіченої сім’ї… – Сім’я Косачів не лише славилася своїми українськими традиціями, а й дала українській культурі відомі імена. Донька Олени Пчілки – українська письменниця Леся Українка (справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач-Квітка; 1871 – 1913), син Михайло Петрович Косач (псевдоніми – Михайло Обачний, Михайло Козак та ін., 1869 – 1903) – вчений-математик і письменник, молодша донька Ольга Петрівна Косач-Кривинюк (псевдонім – Олеся Зірка; 1877 – 1945) – українська письменниця і перекладачка, мала медичну освіту.
Олена Луцишин
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 278 – 280.