10.10.1897 р. До Ю. С. Романчука

Високоповажаний пане добродію!

Спасибі за одержані матеріали і за гроші. Жадані протести з Калуша звертаю. Щодо плану праці я, роздивившися в матеріалі, радив би зробити ось що. Лагодячи книжку, ми повинні знати собі докладно справу з того, що хочемо осягнути. Мені здається, що безпосереднього правного результату нею не осягнемо, значить, треба мати на оці інтерес історично-публіцистичний. А в такім разі, по моїй думці, найвідповідніше було би подати збірник документів з орієнтаційною передмовою і з відповідним апаратом, пояснюючи значення кожного документа. До таких документів я зачислив би:

1) Заяви офіціальних осіб, корпорацій або властей (отже, відозви центрального польського комітету), промови намісника (про вибори соймові), відповідь цісаря, дану депутації, лист Абрагамовича і т. д.).

2) Протести виборчі.

3) Акти оскарження повиборчі.

4) Висновки повиборчі.

5) Справоздання намісника і промови Баденього в парламенті.

6) Промови наших і чужих послів о наших виборах.

В кінці треба б додати докладний спис арештованих, покалічених і вбитих при останніх виборах з доданням короткого species facti (чи був суджений, витяги з зізнань при розправі щодо цього вище і т. д.).

В нотах до таких документів, а також в орієнтаційній передмові можна би використати детальніше промови прокураторів, зізнання свідків при розправах, голоси преси і т. ін.

Передмова в такім разі могла б бути коротка (5 – 6 аркушів) і не була би перетяжена купою лишніх подробиць, імен, дат, що відстрашують від читання, а рівночасно мусила б обіймати і з вищого становища перетравити матеріал, зібраний в документах. Мені здається, що таким способом осягнеться не тільки те, що книжка вийде зглядно невелика об’ємом, але оминемо входження в надто дрібні, нецікаві і часто суперечні подробиці, а рівночасно подамо матеріал класичний, з котрого кожний і сам буде міг виробити собі суд.

Я бажав би, зрештою, поговорити з Вами усно щодо ближчих подробиць виконання – все одно, чи Ви згодитесь з моїм планом, чи ні. Пишуся з глибоким поважанням.

Д-р Іван Франко.

Примітки

Друкується вперше за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1174).

Спасибі за одержані матеріали і за гроші. – Ю. Романчук запропонував І. Франкові укласти збірник документів про «криваві вибори» в Галичині у 1897 р., передав йому матеріали і заплатив частину майбутнього гонорару. Книга вийшла німецькою мовою: Die Reichsrathswahlen in Ostgalizien im Jahre 1897. Wien, 1898. На с. 11 – 16 вміщено статтю І. Франка «Polen und Ruthenen».

Абрагамович Давид (1843 – 1926) – польський реакційний політичний діяч, у 1897 р. був президентом австрійського парламенту.

Бадені Казимир (1846 – 1909) – австрійський реакційний діяч, у 1888 – 1895 рр. намісник Галичини. Будучи у 1895 – 1897 рр. міністром-президентом Австро-Угорщини, жорстоко розправився з радикально-демократичним рухом у Галичині, зокрема, в 1897 р. під час парламентських виборів за його наказом було вчинено розправу над місцевим населенням – 10 чоловік убито, 19 поранено, 769 – заарештовано; ці криваві вибори увійшли в історію під назвою «баденівських».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 92 – 93.