28.12.1897 р. До К. О. Білиловського

Вельмишановний добродію!

Вибачайте, що так довго не відписував на Ваш ласкавий лист. Одно те, що ще не зовсім здоров на очі, а друге те, що раз у раз робота, а я хотів разом з відповіддю послати Вам і якийсь причинок для Вашої «Складки» і допис для «Русск[ого] богатства». Та тепер бачу, що прийшлось би занадто довго чекати, то й шлю Вам віршу, а допис лишаю напотому.

Ваші запросини – писати до «Р[усского] богатства» – врадували і заклопотали мене. Врадували тому, що заробок мені дуже пожаданий, а заклопотали тому, що я тепер відбився трохи від думання про політику, а, по-друге, тому, що ще восени я дав обіцянку редакторові «Нового слова» писати до сього журналу, та досі не здержав її, а надто не знаю, чи до речі воно буде фігурувати в обох сих журналах. Я уложив собі план дати для «Нового слова» ряд статей про економічний стан Галичини, а для «Р. богатства» статтю про теперішнє політичне положення Австрії. Я вже й почав писати сю статтю п[ід] з[аголовком] «Молодая Австрия» і надіюсь до нового року ст. ст. скінчити бодай першу її частину, котру й зашлю на Ваші руки.

Тим часом шлю Вам віршу для «Складки». Вона написана сими днями, останній плід моєї музи, і має ввійти до книжечки моїх віршів п. з. «Мій Ізмарагд», що тепер друкується у Львові. Я чув, що Ваша «Складка» має виходити регулярно два рази щороку. Гарно б було, якби Ви могли помалу розширювати її зміст і містити бодай літературну критику на укр[аїнській] мові, щоби альманах хоч потрохи мав лице періодичного видання.

Здоровлю щиро Вас і всіх петербурзьких земляків.

Ваш Ів. Франко.

Р. S. Отсе вже я зовсім по-бабськи на найважніше в postscriptum’i відповідаю.

«Складку» нр. 4, спасибі Вам, одержав.

Про джерела «Проклятого Марка» я не знаю нічого нового. Чи звісна д[обродієві] Потаніну та укр[аїнська] вірша про нього з XVIII в[іку], що була в «Киевской старине» (не тямлю вже номера, та знайти не важко). Та, мабуть, основа сього сюжету буде спільна з основою казок про того коваля, що його вигнали з пекла і не хотіли пустити до неба (є у Surel, «Légendes chrétiennes de la Basse Bretagne», варіантів можна би підшукати чимало, у мене самого є переробка сеї казки п. з. «Як русин товкся по тамтім світі», вар[іант] є у Рудченка, Чубинського і т. д.). Мені здається, що основою сих казок є апокрифи про мандрівки різних святих по пеклі, а основи тих апокрифів треба шукати в Індії, гл[яди] перекладену мною в «Ж[итю] і сл[ові]» індійську легенду про царя Віпашчіта і мою статтю про Мадея, що буде надрукована в «Wiśle» в 1898 р.

Чому в укр[аїнців] і поляків немає епосів? Се питання належить до метафізичних. «Калевала» не є епос, а ряд пісень, зв’язаних з собою тільки однаковою формою. Такий епос, тільки безмірно вище розвитий, індивідуалізований, є в українців – козацькі думи. А поляки не мають епосу, мабуть, тому ж, що й чехи, що італійці, що англічани – бо не мають, бо культурне життя застало народ у таку пору, коли він ледве почав доходити до епічної творчості, і він не мав часу пройти її вповні.

Коли буде мій ювілей – я не знаю. Сим ділом займається осібний комітет, до котрого я не належу. Та я думаю, що комітет не зробить сього швидше, як десь восени.

Здорові були

Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., т. 20, К., 1956 р., с. 573 – 574.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 36).

Білиловський Кесар Олександрович (Цезар Білило, 1859 – 1934) – український поет і перекладач, лікар, видавець альманаху «Складка» (Харків, 1896, і Спб., 1897).

«Русское богатство» – щомісячний суспільно-політичний, науковий і літературний журнал ліберально-народницького напряму. Заснований у Москві 1876 р. Цього ж року журнал перенесено до Петербурга. Виходив до 1918 р.

«Новое слово» – петербурзький журнал легальних марксистів (1897 – 1900).

…статтю п[ід] з[аголовком ] «Молодая Австрия»… – В архіві Франка зберігся лише уривок цієї статті (ІЛ, ф. 3, № 601) – «Молодая Австрия. Очерки общественного и политического движения. 1. Кораблекрушение старой Австрии».

…шлю Вам віршу для «Складки». – Альманах «Складка» після 1897 р. не виходив. Про який вірш іде мова – не встановлено.

Потанін Григорій Миколайович (1835 – 1920) – російський мандрівник, етнограф і фольклорист, автор дослідження «Восточные мотивы в средневековом европейском эпосе» (М., 1899).

…укр[аїнська] вірша про [Марка Проклятого] з XVIII в… – Зуйченко П. И. Пекельный Марко (Малорусская легенда в стихотворном переложении конца XVIII века) – «Киевская старина», 1885, кн. 8, с. 682 – 692.

Рудченко (Білик) Іван Якович (1845 – 1905) – український фольклорист, критик і письменник, брат Панаса Мирного. У 1868 – 1870 рр. опублікував збірник «Народні українські казки» (вип. 1 – 2), який має на увазі І. Франко.

Чубинський Павло Платонович (1839 – 1884) – українським поет та етнограф, упорядник і видавець «Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край… Материалы и исследования, собранные П. П. Чубинским», тт. I – VII, Спб., 1872 – 1879.

…індійську легенду про царя Віпашчіта… – «Цар Віпашчіт у пеклі (Із Маркандея Пурани)». – «Житє і слово», 1897, кн. 1, с. 15 – 21.

…мою статтю про Мадея, що буде надрукована в «Wiślе» в 1898 р. – Такої статті в «Wiśle» І. Франко не друкував.

«Wisła» – етнографічний журнал прогресивного напряму, виходив у Варшаві в 1887 – 1905 і 1916 – 1917 рр. У ньому друкувалися матеріали з проблем етнографії та культурних зв’язків Польщі з Чехословаччиною та Україною.

«Калевала» – карело-фінський народний епос про подвиги й пригоди казкових героїв країни Калева.

Коли буде мій ювілей – я не знаю. – 25-річний ювілей літературної і культурно-громадської діяльності І. Франка було відзначено 30 жовтня 1898 р.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 96 – 97.