Кін. 06.1900 р. До Станіслава Здзярського
| Кін. червня 1900 р. Львів |
Wielce Szanowny Panie!
«Dumy o Soroce» A. Grozy mam pod ręką tylko część II (Rusałka, 1842) więc o niej tylko mogę powiedzieć swe zdanie. Sądzę, że jest to rzecz zupełnie fantastyczna, temat oparty ogółem na dziejach i zanadto szablonowo traktowany, by było potrzebnem wyszukiwać jego powinowactwo z pieśniami. Dumy albo pieśni ludowej analogicznej, o ile wiem, niema; również i w znanej mi tradycji nie znachodzę wzmianki o Soroce. Sama etymologia tego nazwiska – Soroka od 40 wygranych bitew – jest własnością Grozy, nie ludu ukr[aińskiego]. To samo trzeba powiedzieć i o historji potrójnego czy pocz[wórnego] pochodu Avchorego – Soroki na Bizantynę – niczego podobnego w ukr[ainskiej] ludowej tradycji niema.
Mimo to nie zaprzeczę, że «Duma o Soroce» ma wybitny koloryt ukraiński. Czerpał to autor ze skarbnicy ludowych epickich zwrotów i wierzeń (nprz. strzały powracające na tych, które je wypuszczali, por. znana pieśń Poczajowską i szczedrówkę mszaniecką w mojej pracy «Karpatoruska literatura» i t. d.). Takich drobnych zapożyczeń i analogij można by znaleźć dużo; całość i sam sposób pojmowania kozaczyzny – własność Grozy.
Być może zresztą, że część pierwsza ma cos więcej zbliżonego do jakiejś ukr[ainskiej] pieśni, niestety nie mam czasu odszukiwać jej w bibliotece. Jaka ogromna różnica między szablonowym i romantycznym sposobem malowania w Soroce, a realistycznym i wprost świetnym obrazem w relacji o bitwie Butowskiej! Czy zwrócił Pan uwagę na analogię między wstępami tej relacyi, a wstępami «Reduty Ordona?»
Łączę wyrazy uszanowania
Iw. Franko.
Вельмишановний пане!
«Думи про Сороку» А. Грози маю під руками тільки частину II («Русалка», 1842), тому тільки про неї і можу сказати свою думку. Вважаю, що це річ цілком фантастична, тематика опирається взагалі на історичні події і трактується досить шаблонно, щоб була потреба вишукувати її спорідненість з піснями. Думи або аналогічної народної пісні, наскільки мені відомо, немає; так само і у відомій мені традиції не знаходжу згадок про Сороку. Сама етимологія цього імені – Сорока від 40 виграшних битв – належить Грозі, а не українському народу. Це ж треба сказати і про історію потрійного чи четвірного походу Архарего Сороки на Візантію – нічого подібного в українській народній традиції немає.
Незважаючи на це, не можу заперечити, що «Дума про Сороку» має виразний український колорит. Черпав його автор з скарбниці народних епічних зворотів і вірувань, наприклад, стріли повертаються на тих, хто їх випускає, порівняй відому почаєвську пісню і мшанецьку щедрівку в моїй праці «Карпаторуська література» і т.д. Таких дрібних запозичень і аналогій можна було б знайти багато; цілісність і сам спосіб розуміння козаччини – належать Грозі.
Зрештою можливо, що перша частина дещо більш наближена до якоїсь української пісні; на жаль, я не маю часу відшукувати її в бібліотеці. Яка величезна різниця між шаблонним і романтичним способом змалювання в «Сороці» і реалістичним, просто чудовим образом в описі Батовської битви. Чи звернули Ви увагу на аналогію між фрагментами цього опису і фрагментами «Редуту Ордона»?
З пошаною –
І. Франко.
Примітки
В оригіналі друкується вперше.
Вперше надруковано в українському перекладі: «Жовтень», 1955, № 12, с. 73 – 74 (публікація Г. Нудьги «Листи І. Франка до Станіслава Здзярського»).
Датується на підставі листа С. Здзярського до І. Франка від 21.VI 1900 р. (ІЛ, ф. 3, № 1630, с. 429).
Збереглося п’ять листів Здзярського до І. Франка (ІЛ, ф. 3, № 1611, 1620, 1630).
Подається за автографом, який зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР (ф. 9, од. зб. 210, с. 1 – 2).
Здзярський Станіслав (1878 – 1928) – польський історик літератури, фольклорист, дослідник так званої «української школи» в польському письменстві.
…«Думи про Сороку» А. Грози… – Йдеться про твір польського письменника Александра-Кароля Грози (1807 – 1875) – представника «української школи» в польській літературі «Soroka. Duma z podań ukraińskich. – «Rusałka» na rok 1842, wydana przez Aleksandra-Karola Grozę» (Вільно, 1842).
…в моїй праці «Карпаторуське письменство…» – (розгляд почаївської пісні і мшанецької колядки, а не щедрівки, як пише в листі І. Франко).
…в реляції про битву Батовську! – Мається на увазі твір А. Грози «Relacja o bitwie Batowskiej». І. Франко проводить певну аналогію між цим твором і віршем А. Міцкевича «Reduta Ordona».
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 156 – 157.