[Рец.] А. И. Яцимирский. Мелкие заметки

Іван Франко

І. Отречённые молитвы и коледарник; II. Запись с упоминанием царя болгарского Симеона. – Известия Отд[еления] русского языка и словесності Императорской] Академии наук, 1897, 2, с. 356 – 360.

Рукописні матеріали, опубліковані д. Яцимирським у отсих «дрібних увагах», не надто важні, та й його уваги не дуже. Апокрифічних молитов, вийнятих із сербо-молдавського рукопису XVIII в., усього одна, від пропасниці (от грозніцу), та й то коротенька і не цікава.

Те, що д. Яц[имирський] подає як другу молитву (з того самого рукопису), не є, властиво, молитва, а т[ак] зв[аний] «Соломонів узел», магічний знак, що прогонює біси; сей знак треба було написати «на пріснім хлібі на шкірці» і дати з’їсти в неділю до схід сонця чоловікові, якого вкусив скажений пес – і чоловік буде здоров. Він помагав і на інші недуги.

Колядник, опублікований д. Яц[имирським] із того самого рукопису, тим хіба цікавий, що не подібний до Колядників, опублікованих Тихонравовим («Памятники отреченной русской литературы», II, 377 – 381). Та се ще не диво, бо ледве чи знайдеться два списки сього ворожбитського твору, що були б зовсім однакі. В вияснення символіки, яка лежить у основі тих творів, д. Яц[имирський] навіть не пробує вдаватися.

Із одної збірки «слів» XVII в., писаної молдавським письмом, та, мабуть, із сербського оригіналу, д. Яц[имирський] подає ось яку записку, що читається на кінці рукопису:

«а се многы цріе мудри бѣшу и книгы многы исписашу. Соломон прѣмудръ бѣ паче въсѣх члкъ вь Іерлмѣ живоуших исписа бо Г [3] притъчи и е [5] пѣсни. вь дни Ізекіилѣ цря овы оубо от книг избрании бѣшу, овиж[е] огню прѣдани бѣшу. Ориген же еретикъ суще състави S [6] Книг а В [2] Б[ог]ъ, потопи, и И [8] пожже, а Исидор Полуисіотскы[й] исписа І [10] Книг. а Птоломѣ[й] Къниголюбець събра до И [8] Книгь. а Симеон црь блъгарскы[й] исписа многы книгы й яко Дедъ црь на златы строуи играаше. й книгы паче въсег[о] любѣаше».

«Цікаво було би знайти джерела, якими користувався автор сеї записки», – говорить д. Яц[имирський]. Нам дивно, чому д. Яц[имирський] не зробив сього, коли се так цікаво. Дещо він міг би був знайти в Біблії, дещо в Палеї та інших подібних старих творах. А вже ніяк не можемо згодитися на думку д. Яц[имирського], буцімто остатні слова записки «дают известный намек на участие болгарского князя Симеона в составлении “Златоструя”». Ніякого такого натяку ми не можемо добачити в словах, котрі говорять тільки те, що Симеон любив книги так, як Давид любив грати «на златы строуи».

Ті Давидові «златы строуи» – певно, помилка замість «златы строуны», та в усякім разі до Симеонового «Златоструя» від них дуже далеко. Виписка з тексту «Златоструя», приведена д. Яц[имирським] (сіа кьнигы Златостроуя нарекше… акы златыми струами члкы сладкыими рѣчьми отмываа), нічого не доказує, бо тут строуа справді значить Welle, а не Saite, як у записці про Симеона.

Примітки

Вперше надруковано у вид.: ЗНТШ. – 1897, Т. 19. Кн. 5. – С. 5–6 (Бібл.), за підп.: Др. Ів. Франко.

Подається за першодруком.

Яцимирський Олександр Іванович (1872- 1925) – російський філолог-славіст.

Симеон (893 927) – болгарський нар, часи правління якого були періодом найбільшої могутності давньої Болгарії і «золотим віком» її культури.

«Златоструй » – збірник сталого складу, поширений у східнослов’янській писемності XII – XVII ст., відомий у двох редакціях (повній і короткій), складався зі слів і повчань, що належали або приписувалися Іоаннові Златоусту. Традиція приписує переклад з грецької і впорядкування збірника ініціативі болгарського царя Симеона (893 – 927).

Давид (кін. XI ст. – бл. 950 р. до н. е.) – напівлегендарний староєврейський цар, який об’єднав ізраїльські племена і створив єдину державу зі столицею в Єрусалимі. Пророк і поет. Йому приписують авторство Псалтиря (збірки старозаповітних псалмів).

Олена Луцишин

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 39 – 40.