1. Свідоцтва Георгія Амартола з рр. 251 – 591

Іван Франко

Не вдаючися в вичерпуючий дослід усього того, що стрічаємо про придунайських скіфів у різнорідних джерелах III – VI вв., обмежуся тут на тих скупих свідоцтвах, які подає про них візантійський монах Георгій Амартол [Ученые записки второго отделения императорской Академии наук. Книга VI. С.-Петербург, 1861. Хронограф Георгия Амартола, изд. Э. Г. фон Муральтом, 1859], починаючи р. 251. Читаємо в нього:

«Після Галля царював Декій 2 роки і згинув разом зі своїми дітьми від скіфів, закладників Галля; їх усіх утоплено в болоті, і вони прийняли достойну кару за свою дикість, так що ані часті їх тіл не знайдено» (ст. 359 – 360).

Далі минає більше як 100 літ без ніякої згадки про скіфів, аж під р. 379 стрічаємо відомість, що вибраний візантійським царем Граціан д[ня] 19 січня того ж року вирушив із Іспанії, аби воювати зі скіфами, але дійшов тільки до Рима (ст. 462).

І знов минає більше як 100 літ, поки зустрінемо згадку про скіфів. Під р. 513 читаємо, що фракієць Віталіан, зібравши скіфів і мізійців, підійшов аж під царгородську пристань, грабуючи. Проти нього виплинув з флотом начальник Марін і при помочі медійського огню, який при божій помочі приготовив філософ Прокл, спалив кораблі варварів (ст. 517).

Дальшу відомість про скіфів стрічаємо під р. 591, у якім Пріск, мурин царя Маврикія, побідив скіфів невідомо де (ст. 556).

І знов минає більше як 100 літ, поки нам у візантійськім літописі зустрінеться принагідна згадка про скіфів під р. 711. Оповідається там, як самозванець Філіпік, син візантійського патриція Никифора, повстав проти царя Юстініана II, який, опущений своїми, дістався в руки самозванця, а сей велів відтяти йому голову і вислав її до скіфів (ст. 624). Що могла значити така посилка, літописець не пояснює. Більше фактичних відомостей у тій літописній компіляції не знаходимо, але вже ті розрізнені звістки показують, що скіфи на протязі тих століть не перестали існувати і бути ворогами, отже, також незалежними сусідами Візантійської імперії.

Примітки

Юстініан II Ринотмет (бл. 670 – 711) – візантійський імператор у 685 – 695 та 705 – 711 рр.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 500 – 501.