Драма Г.Е.Лессінга «Натан Мудрий»

Іван Франко

Вчорашня друга вистава «Натана Мудрого» відбулася майже при порожньому театрі, в тому ж самому складі артистів, що й першого разу. На жаль, на цей раз гра акторів мало кого задовольнила. З дервіша, який сумує за тихим життям, сповненим роздумів, п. Шоберт зробив якогось блазня, який мало що не перекидається на сцені, – постать абсолютно не властиву для сходу. Монастирського брата, який увесь вік провів у таборах, а на старість поселився у пустині, людину просту, але чемну і щиру, п. Висоцький показав таким, що впадає у дитячість, ледве-ледве не плаче.

Невдало зіграв роль Саладина п. Геровський; складається враження, що замість енергійного героя, сповненого гордості і окрилених думок, перед нами постає жоноподібний султан сучасності. Пан Френкель хоч на цей раз добре зіграв патріарха, але був загримований дуже погано. Єрусалимський патріарх – адже це не кардинал Антонеллі. Гарні зразки того, як виглядали східні патріархи, режисура могла б знайти на ставропігійській виставці, а не повинна була фантазувати.

У грі п. Збоїнського (Натан), незважаючи на цілий ряд її позитивних рис, відчувалося (особливо на початку) якесь знеохочення; розповідь про три персні прозвучала якось мляво і не викликала відповідного ефекту. Натомість дуже добре виконали свої ролі артистки, а п. Воленський зрозумів і виконав роль Темпларія справді чудово.

Примітки

Вперше надруковано польською мовою в газ. «Kurjer Lwowski», 1889 р., 24 березня, № 83, с. 6, під рубрикою «Teatr». Підпис: Iw. Fr.

Подається в перекладі за першодруком.

Шоберт Михайло (1859 – 1919) – псевдонім актора і режисера Михайла Пінчука.

Френкель – очевидно, це Бонавентура Адам Мечислав Френкель (1858 – 1935) – один із найпопулярніших польських комедійних акторів, що виступав на львівській сцені у 1885 – 1900 рр.

Антонеллі Джіакомо (1806 – 1876) – кардинал, що мав великий вплив на папу Пія IX; був правителем Папської області.

на ставропігійській виставці… – Йдеться про етнографічно-археологічну виставку у Львові 1889 р.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 27, с. 272.