Галицко-русская библиография XIX столетия

Іван Франко

«Галицко-русская библиография XIX ст.», яку видає п. І. Левицький і про яку ми вже неодноразово повідомляли, цими днями завершена в першому томі. У сьомому зошиті, який саме вийшов, міститься закінчення дуже докладного і старанно складеного покажчика осіб і реалій, про які мовиться у першому томі, далі – титульна сторінка і широка передмова до першого тому з порівняльними таблицями кількості українських публікацій за роками (1801 – 1860), за десятиріччями, відповідно до мови, предмета, місця друкування тощо, далі перегляд друкарень, часописів тощо. Наскільки увесь цей фактичний і статистичний матеріал відзначається докладністю і сумлінністю опрацювання, настільки міркування і висновки автора про національний розвиток Галицької Русі грішать відсутністю мотивування або наданням фактам зовсім не того значення, яке вони мали реально.

Автор у своїх аргументах виходить із упередженої думки, що лише старий, історичний, а насправді схоластично-клерикальний літературний напрям був рушієм національного розвитку Галицької Русі, а національний, українофільський, напрямок вніс у цей процес замішання і розлад. Факти, нагромаджені в його власній роботі, повинні були б переконати пана Левицького, що насправді все навпаки і що тільки з виникненням цього нового напрямку (який мав своїх попередників вже у XVIII ст. в Галичині) почалося пожвавлення української літератури; ця література набрала актуального національного значення, якого перед тим не мала. Проте все те, що можна було б закинути передмові, не знижує вартості самого тексту «Бібліографії», перший том якої нині закінчений і є цінним надбанням української літератури. В березні ц. р. [1889], як ми дізналися, п. Левицький почне друкування другого і одночасно третього тому своєї «Бібліографії». У другому томі буде вміщено хронологічний список видань з 1861 по 1886 р., а в третьому – біографії українських галицьких авторів. Обидва томи виходитимуть щомісяця поперемінно, раз – зошит другого, а раз – зошит третього тому.

Не можна замовчати заслуг друкарні Ставропігійського інституту у справі видання цього твору. Папір, друк, шрифт – все виконане так старанно, чисто і елегантно, як це рідко буває в якому українському видавництві. Видання цієї Бібліографії робить справжню честь друкарні інституту та її керівникові панові Тарновському.

Автор «Руської бібліографії XIX ст.» п. Іван Левицький вже другий рік видає окремими відбитками бібліографію останніх років. Маємо саме перед собою прекрасну брошуру (127 сторінок великої 8-ки), яка містить у собі перелік творів, брошур і статей, виданих у 1888 р., написаних або українською мовою і надрукованих у Галичині, Буковині і Угорській Русі, або також написаних австрійськими українцями іншими мовами, або також, врешті, написаних будь-якими мовами про Австрійську Русь.

Вся книжка складається з двох частин. У першій частині маємо упорядкований за алфавітом список публікацій, виданих українською мовою в межах Австрії, а також творів російською, польською, німецькою, латинською та іншими мовами, авторами яких є австрійські українці. До цієї частини додано окремим розділом список статей і робіт, які стосуються Австрійської Русі, але написані іншими мовами неукраїнськими авторами. Врешті друга частина містить широкий і систематично складений покажчик прізвищ авторів і заголовків публікацій. Ця робота є цінним надбанням для кожного, хто займається історією освіти і цивілізації Галицької Русі. У передмові і заголовку автор ужив російської мови в основному через те, щоб його робота могла знайти шлях у Росію, куди вона, за повідомленням «Червоной Руси», допущена. Назви творів і робіт відтворено докладно тією мовою, правописом і навіть тим самим шрифтом, що й оригінал. Друкарське виконання робить справжню честь ставропігійській друкарні та її новому керівникові пану Пухиреві.

Щойно вийшов 8-й зошит праці І. Левицького [Галицко-русская библиография XIX столетия], це перший зошит другого тому, який містить у собі список публікацій або українських, або написаних австрійськими українцями будь-якою іншою мовою в 1861 – 1863 роках. Другий том бібліографії пана Левицького опрацьований за тим же самим методом, що й перший том, про що ми неодноразово згадували під час його друкування. Особливого схвалення в нинішньому зошиті заслуговують докладні і послідовно подані змісти часописів, які, починаючи від 1861 р., поглинають майже всі розумові і літературні зусилля українців і є найточнішим відбиттям їхнього розумового і політичного розвитку.

Цим пояснюється відносна нечисленність бібліографічних номерів: у 1861 р. це видання налічує їх 116, а в 1862 р. лише 90; це, однак, зовсім не змінює того факту, що саме ці роки були періодом надзвичайного пожвавлення у галицько-руській літературі, періодом першого пробудження національного руху, встановлення систематичних зв’язків з Україною, з одного боку, з другого – з Петербургом і Москвою. Однак ті течії виявилися переважно в періодичних часописах, особливо у «Слові», яке протягом цих двох і кількох наступних років було дуже цінним часописом, далеким від партійної однобічності, яке поєднувало в собі течії і напрямки, що після 1866 р. суттєво розійшлися між собою.

Щодо самого видання цього зошита бібліографії, то воно відзначається тією самою елегантністю і друкарською викінченістю, що і попередній том. Заслуговує на увагу та обставина, що п. Левицький вирішив у другому томі вживати чисту російську мову, а це завжди краще, ніж дивовижна мішанина, якою він користувався у зауваженнях до першого тому. На жаль, однак, нинішній зошит найкраще показує, що пан Левицький при всьому бажанні російської мови не знає, внаслідок чого в його нотатках зустрічаємо часто дуже потішні lapsus linguae. Однак вартості такої праці, як бібліографія, це не применшує, а для читачів росіян буде навіть певною принадою, бо впроваджує в сухий матеріал розділи гумористичного характеру.

Після закінчення другого тому бібліографії, який охопить 10 – 12 зошитів по 3 аркуші, автор має намір почати видання біографічного словника діячів, відомих на ниві розвитку Австро-Угорської Русі XIX сторіччя. Бажаємо йому від усього серця, щоб він зміг виконати цю роботу з такою самою пильністю і систематичністю, як і бібліографію.

Другий том цієї бібліографії, опрацьований паном Ів. Левицьким, посувається швидко вперед. Досі вже вийшло 4 зошити другого тому, які охоплюють час від 1861 по 1867 р. Метод опрацювання матеріалу в цьому другому томі такий самий, як і в першому. Особливою заслугою «Библиографии» пана Левицького є надзвичайно старанні перекази змісту часописів і альманахових видань, в яких, з огляду на майже зовсім нерозвинену в Галицькій Русі книжкову торгівлю, досі переважно концентруються літературні і політичні праці.

Період, охоплений виданими досі 4 зошитами, є надзвичайно важливим для розвитку усієї літератури і розумового життя Галицької Русі; адже це час виникнення і перших кроків української народовської партії, яка спочатку виступала спільно зі старшою, так званою святоюрською, генерацією, але пізніше стала діяти самостійно і в кінці 1860-х років заснуванням товариства «Просвіта» в 1868 р. вчинила рішучий крок, що мав позитивні наслідки. Саме цей період бурхливих суперечок, які розгорталися в основному з приводу обряду, літературної мови, суті української національності і характеру правопису, охопили майже повністю видані досі зошити бібліографії пана Левицького, таким чином надзвичайно полегшуючи майбутньому історикові Галицької Русі наукове опрацювання цієї надзвичайно цікавої епохи.

Примітки

Вперше надруковано польською мовою в газ. «Kurjer Lwowski», 1889 р., 7 січня, с. 2; 30 травня, с. 5; 12 липня, с. 6; 22 листопада, с. 6. Підпис: Iw. Fr.

Подається в перекладі за першодруком.

Галицко-русская библиография XIX ст., про яку ми вже неодноразово повідомляли. – Йдеться про рецензії Франка на окремі її випуски (Kurjer Lwowski, 1887 р., № 259; 1888 р., № 91, 194; Киевская старина, 1888 р., кн. 5, с. 25 – 32, с. 32 – 33.

Червоная Русь – москвофільська громадсько-політична газета, що виходила у Львові у 1888 – 1891 рр.

цінним часописом… – Називаючи так «Слово», Франко має на увазі, що газета в 1861 – 1862 рр., будучи москвофільським органом, друкувала також і матеріали з народного життя.

автор має намір почати видання біографічного словника діячів… – І. Левицькому вдалося видати кілька випусків такого словника під назвою «Прикарпатская Русь в XIX веке в биографиях и портретах деятелей с учетом замечательных людей, которых 1772 г. застал при жизни», т. 1, вып. 1 – 4, Львов, 1892 – 1901, які охоплювали імена на літери А – Б. Решта матеріалів словника Левицького (від літери А до літери Я) зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР.

це час виникнення і перших кроків української народовецької партії… – Йдеться про співпрацю народовців і москвофілів. На початку своєї діяльності народовці проводили культурницьку роботу, про яку І. Франко і говорить, що вона мала певні позитивні наслідки.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 27, с. 253 – 256.