Альманах чи газета?

Іван Франко

Стрийське віче нашого жіноцтва розбуркало потрохи думку про справу жіночу в нашім краї. Між іншим, дало воно притоку до досить оживленої дискусії в в кружках жіночих на тему, що ліпше, чи видавати другий том альманаху з праць жіночих, вроді «Першого вінка», чи взятися до видавання газети, хоч би наразі в скромнім об’ємі і з деякою підмогою мужчин?

Хоч не спеціаліст у справі жіночій, я все-таки як журналіст позволю собі замітити, що по моїй думці газетина, що виходить раз на місяць по одному листові друку, десять разів більше користі принесе для справи, ніж альманах в 30 аркушів. Альманах вийде на 5 або на 10 літ, розходитися буде слабо, та й містити буде в собі статті або чисто теоретичні, далекі від сучасних, хвилевих інтересів нашого жіноцтва, або коли схоче містити й такі статті, то вони перестаріються, ще заким альманах вийде у світ. Одне, що в нім може мати більше значення, се белетристика, ну, та белетристика може найти місце і в газеті.

Натомість газета подавати буде завсігди засвіжі статті про справи біжучі, хроніку жіночого руху у нас і в Європі, дописи 8 провінції, обговорення нових книжок, інтересних для нашого жіноцтва, і коли б не подавала нічого більше, лише те, але раз у раз, систематично, то вже зробила би дуже багато для розвою духового своїх читательок. Далі, газета має те до себе, що групує людей, громадить їх постійно довкола спільної роботи, будить і піддержує почуття товариське, котрого у галицьких жінок, навіть у найбільше розвитих, звичайно досить мало.

Вкінці ще одне. Писати для альманаху не всяка зможе; там треба або таланту белетристичного, або ширшого очитання, більшої вправи. Натомість до газети може придатну річ (допис, новинку, увагу до дискусії і т. і.) написати не тільки кожда освічена жінка, але навіть письменна селянка, бо тут само життя найліпше диктує, що і як писати.

Невеличка поміч мужчин, хоч би тільки з погляду на газетярську техніку, була би бодай зразу конче потрібна, але се не повинно зражувати наших поступових жінок. Противно, мені здається, що справа жіноча не стратила б, а виграла би навіть, коли би явно запрошено мужчин до співробітництва і поміщувано навіть голоси скептиків або й ворогів жіночого поступу до дискусії.

Щодо кошту, то він був би значно менший від коштів альманаху. Номер в половині об’єму «Народу» раз на місяць (20 гульденів] з розсилкою і адміністрацією 10 гульд.) се кошт річний 360 гульд., то значить, що при передплаті 2 гульд. в рік вистарчило би 180 – 200 передплатників, щоби покрити всі кошти, вчислюючи сюди навіть можливих пару конфіскат. А чи ж інтерес до справи жіночої мав би у нас бути такий малий, щоби жіноча газета не могла собі від першого разу здобути 200 передплатників? Не віриться якось.

Сих кілька слів подаю на увагу тим паням, нашим товаришкам, котрі раді би справу жіноцтва руського в Галичині посунути наперед.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Народ», 1891, № 22, с. 304.

Подається за першодруком.

Стрийське віче нашого жіноцтва… – перше жіноче віче, яке відбулося в Стрию 1891 р. з ініціативи Н. Кобринської.

«Перший вінок» – жіночий альманах, виданий Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою у Львові 1887 р.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 28, с. 196 – 197.