Пророка Ісайї глава 53
Переклад Івана Франка
1. Хто вірив тому, що нам було оповіщено? і рука Господня для кого була відкрита?
2. Задля того став перед лицем Його як зів’яла рослина і як корінь, ростущий з сухої землі; не було на ньому ні подоби, ні краси; і ми бачили Його, і не було на ньому ніякої оздоби, щоб сподобалась нам.
3. Погорджений і відіпхнутий від людей; чоловік скорбний і привичний до недуги і похожий на того, від котрого всякий відвертає лице, в погорді був, і ми ні за що вважали Його.
4. А тимчасом він узяв на себе цаші недуги і обтяжив себе нашим горем; а ми думали, що він понівечений, побитий Богом і унижений.
5. Але він понівечений був за наші проступки, унижений за наші беззаконня; кара, котру він поніс, принесла нам супокій; а через його терпіне ми виздоровіли.
6. Всі ми блукали, як вівці; кождий ішов своєю дорогою; а Господь поклав на нього всі наші беззаконня.
7. Сам був оскорблений і унижений, але не отворив уст своїх; як ягня на різницю, вели його, і як вівця без гласу перед тим, хто її стриже, так і він не отворив уст своїх.
8. Кривда і осуди замучили його; а з його сучасних чи спаде кому й на думку, за що витручено його з землі живих? За проступки мойого народа поніс він ті рани.
9. І могилу його назначено між злочинцями; і по смерті його покладено обік богача; хоч не вчинив він ніякої неправди і не найшлося брехні в устах його.
10. Але Господь хотів унижити його, і зіслав на нього горе. – Ох, вже ж ти даси душу його в жертву за гріхи? – Побачить він потомство, подовжаться дні його, діла Господні звеличаться в руці його.
11. Побачить він плоди праці духа свого і насититься; Мій справедливий слуга своїм знанням вчинить справедливими многих, бо сам нестиме беззаконня їх.
12. Задля того Я дам йому часть між великими, і з могучими поділить він здобичу, бо він віддав душу свою на смерть і почислений був між беззаконними, і сам взяв на себе гріхи многих і заступився за беззаконних.
Примітки
Твір із рукописної спадщини Франк; (ф. 3, № 232, с. 143 – 144). Записаний на аркушику паперу розміром приблизно в четвертину A4. Датування відсутне. На звороті (який для послідовності рукопису є, власне, лицевим боком і становить сторінку 143) записано вірш «Я снив: там, на далекій Україні…» у редакції останніх років життя (див.: 2, 385).
Характер почерку та правописні засади дозволяють умовно датувати текст початком 1880-х років. Ще вагоміші підстави для цього дав сам зміст твору.
Франко перекладає одну з центральних глав (маючи на увазі перспективу духовно-релігійного розвитку) із Книги Пророка Ісайї: ту, в якій, за визнанням християнських теологів, міститься пророцтво про майбутнє народження Спасителя. Звернення Франка до цієї глави Книги Ісайї, як і віршовий переспів попередніх глав книги цього пророка (див. вище), безперечно, є свідченням поглибленого зацікавлення Франка релігійно-теологічною проблематикою на етапі формування його світогляду, а також специфікою обгрунтування моральних установок та естетичних характеристик окремих книг Біблії.
Інтерес молодого Франка до цього фрагмента з Книги Ісайї не можна не пов’язувати з його етичними й естетичними пошуками в художній творчості, а саме – у створенні образу героя: привабливої, духовно піднесеної особистості. Навряд чи можна заперечити, щэ образ із цього фрагмента, окресленого пророком Ісайєю і перекладеного Франком, кореспондує певними рисами із образом героя збірки «З вершин і низин», з умонастроями поета, особливо кінця 70 – першої половини 80-х років, несправедливо ув’язнюваною, гнаного благополучним галицьким суспільством. У цьому фрагмент перекладу поет знаходить певний «страдницький» варіант героя (втім не вичерпний для тих параметрів, які Франко задає йому цього часу), в чомусь подібні пошуки характеризують і Т. Шевченка в період його «Тризны».
Привертає увагу й особлива стилістика Франкового перекладу, створення поетом-перекладачем із певною художньою метою атмосфери приглушеності, в якій герой вимальовується не яскраво, а швидше як постать напіванонімна (поет навіть не вживає великої літери в займенникові на його позначення); оповідь про нього також не має ознак героїчної декламації, зовні звучить як буденна розповідь, тоді як зі змісту все переконливіше складається враження незвичайності, винятковості героя.
Поза сумнівом, цей переклад відзначається постановкою значних художніх завдань та поетичним наснаженням, що дає всі підстави вмістити його у томі поетичних творів і перекладів.
Публікується вперше, за вказаним автографом,
…рослина… – було (виправлено): ростина.
…могилу... -було (закреслено): гріб.
…брехні… – було (закреслено): зради.
Побачить… – було (закреслено): Зволь, щоб побачив. Подібну правку зроблено і щодо наступних дієслів цього речення, яке спершу мало вигляд поклику до Бога, а в результаті правки набуло форми відповіді Бога на попереднє запитання.
…беззаконня… – було (закреслено): безправства.
…заступився… – було (закреслено): був заступником.
Микола Бондар
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 368 – 369.