Я снив

Іван Франко

Я снив: там на далекій Україні

Ясніла зірка тиха з-поміж хмар.

Я снив, що ласкавим привітом к мині

Її проміння лився любий чар.

Я снив: у серце хоре та болюще

Привіт той чистою росою впав

І обновляв усе моє грядуще,

Немов цвіток, що в скварі сонця в’яв.

Я снив: для мене тихий рай родинний

Здоров’я, труд хосенний, тихий – ти…

Прокинувся – край дикий і пустинний,

Тернистий шлях без напряму й мети.

Зомліле тіло, ноги сплили кров’ю,

Грижа ссе мозок мій, немов павук,

Гнівная ж доля з батогом за мною

Жене і б’є, не жалуючи рук.

Написано 4 червня 1885, досі не друковано.

Примітки

Вперше надруковано М. Возняком у кн.: «Іван Франко», 1926, с. 237 – 238. Збереглися два автографи – ранній (ф. 3, № 194, с. 76), без заголовка, та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 143). Ранній варіант вірша вперше надрукований у кн.: Твори, т. 13, с. 172. Автографи мають розходження в тексті. Наводимо першу строфу автографа № 194:

Мні снилось: на далекій Україні

Ясніла зірка тиха з-поміж хмар.

Мні снилось: ласкавим привітом к мині

Її проміння лився любий чар.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 385.