Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

3

Переклад Івана Франка

Та ті дайтьяни, знищивши і звоювавши всі краї,

В свій город Курукшетру враз вернули, збувшись ворогів.

В ту пору богомудрі всі, Шідді, Ріші високії,

Безмірно стурбувалися, руїну бачивши страшну.

Ті переможці пристрастів і гніву і змисловості,

Над світом змилосердившись, пішли оце до праотця.

І ось уздріли праотця, що там сидів серед богів,

З усіх боків окружений Шіддами й Брахмомудрими

Там Агні, йМагадева був, і Ваюс, над вітрами пан,

Індра, і сонце, й місяць з ним, і всі Брахмовидючії.

Що Сунд зробив і Упасунд, усе повіли віщуни,

Про діла їх, відвагу їх, про бої і жорстокості,

Про все, про все розказують там праотцю усіх істот.

А вислухавши праотець оповідання зібраних,

Задумався на хвилечку про те, що тут чинити слід,

Братам судивши смерть обом, він Вісвакармана кликнув,

А вздрівши, що прийшов творець, він ось що наказав йому:

«Прекрасну дівчину створи!» – оце Всевишній приказав.

Вклонившися Всевишньому, до серця взявши той наказ,

Обміркувавши добре все, дівча небесне він створив.

Що тільки є в трьох світах, у движному й недвижному,

Прекрасного й принадного, се все у ній злучив творець.

Клейнодів сотні дорогих вкрашали тіло скрізь її,

Та тіло те небеснеє ясніло більш клейнодів всіх.

Із всіх жінок у трьох світах ні одна не зрівнялася

Красою з сею, що творець з великим трудом сотворив.

Так був чудовий вид її, що й частки тіла не було,

Котра б до себе не тягла очей жильців небесних всіх.

Красою рівна Срі була, принадами вповитая,

Всіх розуму позбавити, всіх очі прикувать могла,

Зложивши руки, склонена, вона до Брахми так рекла:

«Яке се діло, господи, що я для нього створена?»

Брахма

«Іди, блаженна, і збуди у Сунда й Упасунда ось

Палку жагу любовную краси своєї чарами!

Зроби, щоби через твій вид, через несказанну красу

Оба брати попали в гнів, з собою посварилися».

«Зроблю се!» – мовила вона до праотця, вклонилася

І на праворуч обійшла довкола зібраних богів.

Від сходу Вішну там сидів, на південь Магадев сидів,

На північ менші божества, а Ріші всюди серед них.

Коли ж вона довкола так ішла направо попри них,

То Сіва й Індра, цар богів, за нею все дивилися.

Зайшла на південь. Сіва ж рад і оком з неї не змигнуть,

То в нього південне лице лотусооке вродилось.

На північ повернулася, він північне лице дістав.

У Індри ж тисяча очей з боків, іззаду, спереду,

Великих, ясних, звернених на всі боки явилося.

Отим-то в Магадеви є чотири лиця віддавна,

А тисяча очей ясних у Індри, вбійці Баляса.

І всі там зібрані боги, і всі святії Ріші ті

Туди лицем зверталися, кудою йшла Тілоттама,

Всіх очі, мов п’явки, впились у апсараси дивну стать,

Усіх жильців небес, окрім одного Брахми-праотця.

Як до землі пішла вона, рекли боги і Ріші всі:

«Се діло вже є зроблене через красу незрівняну!»

Як геть пішла Тілоттама, то відпустив господь світів

Усіх святих від себе геть і всіх згромаджених богів.


Примітки

Шідді (від «Сіддха») – другорядне божество з почту небесних богів (девів). Іменник «сіддхі» означав досконалість, тобто надприродну магічну силу (досягнення мети). Сучасне «Сіддха» в перекладі – Шідді.

Рши (також Ріші) – виконавець священних гімнів, жрець, поет; згодом – святий мудрець давніх часів і взагалі особа, відома своєю побожністю та мудрістю.

Магадева, Магадев (у значенні Махадева – Великий бог) – одне з імен багатойменного бога Шіви (Милостивого, чи Милосердного). Разом із Брахмою і Вішну він належить до верховної трійці брахманізму.

Ваюс (від «Ваю», або «Вата» – вітер) – ведійське божество вітру.

Вісвакарман (від «Вішьвакарман» – той, що все вміє робити) – ведійське божество, згодом ототожнене з богом Праджя-паті (Владикою всього живого), небесний митець, майстер на всі руки.

Сіва (від «Шіва») – див. Магадева.

Вбійця Баляса – вбивця Бали (чи Вали), звідки й походить один із епітетів бога Індри – Балахан. Бала – один із асурів (антибогів), ворогів девів, чи сурів.

Тілоттама – одне з імен богині краси і щастя Шьрі (у І. Франка – Срі).

Апсараса (апсара, або апсарас) – другорядне божество жіночого роду, первісно божество прісних вод; згодом апсари чи апсараси – небесні гетери, подруги богів і (як виняток) смертних людей.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с.76 – 78.