3
Переклад Івана Франка
Та ті дайтьяни, знищивши і звоювавши всі краї,
В свій город Курукшетру враз вернули, збувшись ворогів.
В ту пору богомудрі всі, Шідді, Ріші високії,
Безмірно стурбувалися, руїну бачивши страшну.
Ті переможці пристрастів і гніву і змисловості,
Над світом змилосердившись, пішли оце до праотця.
І ось уздріли праотця, що там сидів серед богів,
З усіх боків окружений Шіддами й Брахмомудрими
Там Агні, йМагадева був, і Ваюс, над вітрами пан,
Індра, і сонце, й місяць з ним, і всі Брахмовидючії.
Що Сунд зробив і Упасунд, усе повіли віщуни,
Про діла їх, відвагу їх, про бої і жорстокості,
Про все, про все розказують там праотцю усіх істот.
А вислухавши праотець оповідання зібраних,
Задумався на хвилечку про те, що тут чинити слід,
Братам судивши смерть обом, він Вісвакармана кликнув,
А вздрівши, що прийшов творець, він ось що наказав йому:
«Прекрасну дівчину створи!» – оце Всевишній приказав.
Вклонившися Всевишньому, до серця взявши той наказ,
Обміркувавши добре все, дівча небесне він створив.
Що тільки є в трьох світах, у движному й недвижному,
Прекрасного й принадного, се все у ній злучив творець.
Клейнодів сотні дорогих вкрашали тіло скрізь її,
Та тіло те небеснеє ясніло більш клейнодів всіх.
Із всіх жінок у трьох світах ні одна не зрівнялася
Красою з сею, що творець з великим трудом сотворив.
Так був чудовий вид її, що й частки тіла не було,
Котра б до себе не тягла очей жильців небесних всіх.
Красою рівна Срі була, принадами вповитая,
Всіх розуму позбавити, всіх очі прикувать могла,
Зложивши руки, склонена, вона до Брахми так рекла:
«Яке се діло, господи, що я для нього створена?»
Брахма
«Іди, блаженна, і збуди у Сунда й Упасунда ось
Палку жагу любовную краси своєї чарами!
Зроби, щоби через твій вид, через несказанну красу
Оба брати попали в гнів, з собою посварилися».
«Зроблю се!» – мовила вона до праотця, вклонилася
І на праворуч обійшла довкола зібраних богів.
Від сходу Вішну там сидів, на південь Магадев сидів,
На північ менші божества, а Ріші всюди серед них.
Коли ж вона довкола так ішла направо попри них,
То Сіва й Індра, цар богів, за нею все дивилися.
Зайшла на південь. Сіва ж рад і оком з неї не змигнуть,
То в нього південне лице лотусооке вродилось.
На північ повернулася, він північне лице дістав.
У Індри ж тисяча очей з боків, іззаду, спереду,
Великих, ясних, звернених на всі боки явилося.
Отим-то в Магадеви є чотири лиця віддавна,
А тисяча очей ясних у Індри, вбійці Баляса.
І всі там зібрані боги, і всі святії Ріші ті
Туди лицем зверталися, кудою йшла Тілоттама,
Всіх очі, мов п’явки, впились у апсараси дивну стать,
Усіх жильців небес, окрім одного Брахми-праотця.
Як до землі пішла вона, рекли боги і Ріші всі:
«Се діло вже є зроблене через красу незрівняну!»
Як геть пішла Тілоттама, то відпустив господь світів
Усіх святих від себе геть і всіх згромаджених богів.
Примітки
Шідді (від «Сіддха») – другорядне божество з почту небесних богів (девів). Іменник «сіддхі» означав досконалість, тобто надприродну магічну силу (досягнення мети). Сучасне «Сіддха» в перекладі – Шідді.
Рши (також Ріші) – виконавець священних гімнів, жрець, поет; згодом – святий мудрець давніх часів і взагалі особа, відома своєю побожністю та мудрістю.
Магадева, Магадев (у значенні Махадева – Великий бог) – одне з імен багатойменного бога Шіви (Милостивого, чи Милосердного). Разом із Брахмою і Вішну він належить до верховної трійці брахманізму.
Ваюс (від «Ваю», або «Вата» – вітер) – ведійське божество вітру.
Вісвакарман (від «Вішьвакарман» – той, що все вміє робити) – ведійське божество, згодом ототожнене з богом Праджя-паті (Владикою всього живого), небесний митець, майстер на всі руки.
Сіва (від «Шіва») – див. Магадева.
Вбійця Баляса – вбивця Бали (чи Вали), звідки й походить один із епітетів бога Індри – Балахан. Бала – один із асурів (антибогів), ворогів девів, чи сурів.
Тілоттама – одне з імен богині краси і щастя Шьрі (у І. Франка – Срі).
Апсараса (апсара, або апсарас) – другорядне божество жіночого роду, первісно божество прісних вод; згодом апсари чи апсараси – небесні гетери, подруги богів і (як виняток) смертних людей.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с.76 – 78.