2

Переклад Івана Франка

А як минули празники, зібрали військо два брати

І провід обняли над ним, щоби світ Індри здобувать.

Тож, попрощавшись з другами, з дорадцями й найстаршими,

В опівніч рушили вони, удачу з зір віщуючи.

З великим військом вправленим, послушним, уоруженим

В мечі і списи й булави, князі дайтьянські рушили.

В супроводі похвал, примов, що вдачу віщували їм,

При співах духів вітрових оба йшли радісно вперед.

В повітря піднеслись вони, бо йти могли, де хтілося,

І з войовничим запалом на небеса нагрянули.

Коли боги се бачили і знали Брахми заповіт,

То небеса покинули, в світ Брахми схоронилися.

Здобувши Індри світ, оба брати непоборимії

Побили духів вітряних, якшів, ракшів велику міць,

Потім ще звоювали світ гадюк підземних ті брати,

Потім при морських берегах всі племена млетчанськії.

Тоді, грізні, заходились всю землю ще завоювать,

Зібрали військо все своє і острий видали наказ:

«Князі премудрі і жерці, що жертвами й дарунками

Богів звеличують, їх блиск, і силу, і блаженство все,

Через сі поступки свої усі є наші вороги,

Тож ну зберімся з силою і всіх до решти вигубім!»

Так наказавши воякам на східнім морськім березі,

З страшною постановою, вони на всі боки пішли.

Хто тільки жертву де приніс, жрець, що до жертви намовляв,

Всі гибли, всіх герої ті вбивали й далі, далі йшли.

Їх вої сміло кидались на вічнії огні, що, знай,

В хатках пустинників горять, і в воду повкидали їх.

А як покутники з гнівом прокляття кидали страшні,

То через Брахми заповіт прокляття ті не мали сил.

Уздрівши, що відскакують прокляття, мов стріла від скал,

Покуту кидали жерці, із острахом тікали гегь.

Ті, що покути ціль знайшли, змисловість побороли всю,

В страху тікали від братів, мов змії від орлів грізних

Понищені були в лісах всі шалаші й жертовники,

І світ весь запустів, немов бог часу знівечив його.

Як щезли всі князі, мудрці і всі побожнії жерці,

Не перестали руйнувать герої кровожаднії:

Приймали лютих слонів вид, заїлих в час парування,

І Ями страх, нищителя, ширили по пустинях геть:

То в виді львів чи тигрів знов або й невидимо вони

Де віщунів, жерців знайшли, вбивали хитрощами їх.

Без жертв, без читання письма, без королів і без жерців,

Без празників святих уся земля враз опинилася.

У горі, в пострасі важкім, без купівлі, без продажі,

Без жертв, приношених богам, позбавлена шлюбів святих,

Без ратаїв, без пастухів, повна руїн хаток і міст,

Повна кісток і черепів, страшний являла вид земля,

Весь світ жалобою покривсь і виглядав, неначе труп,

І сонце, й місяць, зорі всі, планети й всі небес жильці

Злякалися, побачивши, що Сунд зробив і Упасунд.

Примітки

Світ Індри (Індралока) – в давньоіндійській міфології панувало уявлення про існування не одного, а багатьох світів. Світ бога Індри (колись верховного божества давньоіндійського Олімпу) – це світ небесного світла і богів світла (інакше – Девалока, світ богів, Сварлока – світ світла, чи просто Сварга – небо).

Якша – добродійне другорядне божество з почту бога багатства і добробуту Кубери (чи Кувери).

Ракшас – лиходійне божество, супротивник богів (девів, сурів) і побожних людей. У І. Франка – ракшаса.

Млетчанський – прикметник від «млеччха» – так давні індійці називали дикі північні племена варварів.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 75 – 76.