Казка про двох братів
Переклад Івана Франка
Примітки
Назви оригіналів: «Les contes populaires de L’Egypte ancienne» («Introduction»), «Le conte des deux freres (XIXе dynastie)», «Appendice В. – Le Conte egyptien des deux Freres».
Вперше надруковано: Масперо Ж., проф. Єгипетські казки і казка про двох братів: Вступна увага / Перекл. І. Франка // Клоустон В.-А. Народні казки та вигадки, їх вандрівки та переміни / 3 англійської мови переложив А. Кримський. – Львів: Коштом К. Фрейтаг, 1896. – С. 106 – 110. – (Літ.-наук. б-ка. Нова [2] серія. Кн. 6); Казка про двох братів / Перекл. І. Франка // Там само. – С. 111 – 125; Коскен Е. Уваги до казки про двох братів / Перекл. І. Франка // Там само. – С. 126 – 147.
У «Передмові до українського перекладу», поданого в цьому виданні, А. Кримський зазначив:
«В цій книжці, що ми отсе подаємо в українському перекладі, читач знайде не цілу Клоустонову працю (Popular tales and fictions, their migrations and transformations, by W. A. Clouston, editor of «Arabian poetry for English readers», «Bakhtyär-Namä», «The book of Sindibâd» etc. London, 1887, t. 1 має стор. 485, t. II стор. 515); з двох Клоустонових томів ми беремо тільки «Introduction» та декілька поодиноких розділів, а з решти подаємо самі-но заголовки, щоб читач міг хоч трохи знати про цікавий зміст усеї праці англійського етнографа» (Там само. – С. 1).
Однак далі в «Поправках й додатках» у примітці до с. 1 А. Кримський зауважив:
«Вже серед друку ми з д-ром Франком поклали змінити план видання: замісць додавати до Клоустонової «Introduction» декілька розділів з його ж таки книжки, ми порішили додати єгипетську казку про двох братів, видану по-французьки професором Масперо і порівнюючі уваги до неї Коскена в перекладі д-ра Франка» (Там само. – С. 148).
Передмову Г.-К.-Ш. Масперо, саму казку й коментар Е. Коскена І. Франко переклав з французької мови. Джерела перекладів:
Maspero G. Les contes populaires de L’Egypte ancienne. Traduits et commentćs par G. Maspero, Professeur au College de France, Membre de Tlnstitut. Deuxieme edition. – Paris: J. Maisonneuve, ćditeur, 1889. – 340 р. З цього видання Франко переклав «Вступну увагу» Масперо (Introduction. – Р. І – VII), «Казку про двох братів» [Le conte des deux freies (XIX e dynastie). – Р. 5 – 32]. Наприкінці 1890-х років з цієї-таки книжки Франко зробив віршовий переклад частини оповідання про Сатні-Хамоїса, про що зазначив у передмові до поеми «Сатні і Табубу» (Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наук, думка, 1976. – Т. 5. – С. 24);
Cosquin E. Contes populaires de Lorraine compares aves les contes des autres provinces de France et des pays etrangers et presedes d’un essai sur l’origine et la propagation des contes populaires europćens. T. 1 – 2. – Paris: Vieweg, 1886. – T. 1. – 290 р.; Т. 2. – 376 р. Франко переклав «Уваги до казки про двох братів» (Appendice В. – Le conte egyptien des deux freres. – T. 1. – P. LVII-LXVII).
У французькому оригіналі працю Коскена споряджено посторінковими авторськими примітками. До тексту свого перекладу Коскена Франко додав власні примітки: дві посторінкові (одна з них підписана: І. Франко) і дві в тексті, а також своє закінчення (на них вказуємо в коментарях до тексту).
На історію перекладання та опублікування текстів Клоустона, Масперо, Коскена та єгипетської казки кидає світло Франкове листування з А. Кримським, М. Драгомановим, Ф. Вовком. Спочатку І. Франко планував перекласти Клоустона і Коскена для «Житя і слова»: у листі до М. Драгоманова від 1 січня 1895 р. він повідомляв, що «почав уже перекладати Клоустонову Introduction до його книги «Popular tales»», і пояснював:
«Мені ся стаття подобалась ліпше, ніж аналогічна (ширша по закрою, а плиткіша по виконанню) стаття Коскена (вступ до його «Contes lorraines»). [Йдеться про передмову до збірки Е. Коскена «Les contes populaires de Lorraine», Paris, 1886. – Упоряд.] Надто мене заманює перекладати Клоустона, щоб підучитися ліпше англійської мови. Я тямлю, Ви колись рекомендували мені Клоустона, але іншу книжку. Чи Вам звісна його праця, названа мною (2 томи), і що Ви думаєте про його студію о казках і оповіданнях?
Ви колись обіцювали мені прислати переклад статті Коскена з Вашими доповненнями. Звісно, якби прислали, я б напечатав його, а Клоустона б відложив на пізніше. В усякім разі Коскен або Клоустон пішли б щонайшвидше в 3 кн., коли б для неї не було перекладено якоїсь статті по історії релігії» (50, 9).
У листі до Ф. Вовка від 17 квітня 1895 р. І. Франко висловив прохання:
«Тепер мені треба би із Мезонневової колекції Масперових «Contes populaires de Гапсе. Egypte». Чей же вони ще не рідкість, так будьте ласкаві їх мені здобути» (50, 38).
Далі між І. Франком та А. Кримським, який жив у Москві, зав’язалось листування з приводу перекладання Клоустона та майбутнього видавання у серії «Літературно-наукова бібліотека». У листі до Франка від 17 березня 1895 р. Кримський погодився перекласти текст Клоустона:
«[…] нехай поперед усього піде в друк передмова до «Popular tales and fictions» Клоустона, а що має піти далі, про те мова буде опісля. […] Переклади робитиму я, бо треба, щоб наріччя було українське: думаю, що це й Вам на руку ковінька, бо Ваш час збережеться. На всю Москву єсть тільки один-однісінький примірник Клоустона – у проф. Кирпичникова; вдавшись до нього, я почув, що він цілий місяць або й півтора не могтиме мені позичити теї книжки. Якщо у Вас єсть тая книжка, пришліть до мене 1-ий т. якнайшвидше, рекомендованою опаскою: за п’ять днів я переложу передмову та й пришлю до Вас (вкупі з оригіналом), щоб заразісінько печатати, Може бути, що доведеться переложит й обидва томи: мені принаймні ця праця подобається, бо стосується до моєї спеціальності […]» (Кримський А. Твори: В 5 т. – К., 1973. – Т. 5. – Кн. 1. – С. 172).
З Франкового листа у відповідь від 26 березня І895 р. відомо, що «зараз по одержанню […] попереднього листа» він надіслав Кримському «рекомендованою бандероллю Clouston’a т. І» (50, 35).
Листування Франка з Кримським, яке тривало понад рік (1895 – 1896), дає змогу побачити умови створення українського варіанту збірки Клоустона, зокрема зміни в раніше задуманій структурі книжки, показує постійний процес творчих і наукових консультацій як з проблем техніки перекладу, мовних норм, так і з питань змісту, структури й формату видання. Кримський надсилав Франкові рукописи перекладу для друку. В листі до нього від 17 квітня 1895 р. Франко повідомляв:
«Лист Ваш, рукоп[ис] Клоустона […] одержав учора […]. Клоустона сьогодні ж даю до друку, та думаю, що коли Ви схочете, крім вступу, перекласти хоч би 1 главу з його спеціальних дослідів (а вона дуже інтересна), то в такім разі книжка буде досить обширна і можна Коскена лишити напотому, тим більше, що його праця, власне, відноситься до категорії таких же спеціальних, навіть суто бібліографічних дослідів, як і Клоустонові, і метод його (розсікати кожну казку на її дрібні складові часті) не зовсім може вдовольнити і не позволяє дійти ні до яких певних виводів.
Звісно, треба буде познайомити наших людей і з того роду роботою, та для сього прийде-ться зробити з Коскена вибірку на томик, а Клоустона лишити самого в собі. А як Ви думаєте, чи не добре було б дати тепер відразу пів першого тому Клоустонового (до кінця досліду про Амура і Псіхею)? Думаю, що томик у нас вийшов би гарний […], а з часом можна би, не в’яжучись нічим, дати й другу половину тому» (50, 39).
У відповідь (лист від 18 квітня 1895 р,) Кримський запропонував:
«Переклад Коскена зробіть Ви самі, тільки тра буде помістити його на кінець книжки. Як побачите з моєї передмови, до книжки піде не сама «Introduction», а й деякі глави» (Кримський А. Твори. – Т. 5. – Кн. 1. – С. 173).
З Франкового листа до Кримського від 30 серпня 1895 р. дізнаємося, що зроблений останнім переклад Клоустона Франко планував умістити в IV книжці «Житя і слова»:
«[…] для IV книги прошу присилати: […]
3) Клоустона якомога більше.
Присланого Вами скрипту Клоусто на вистало на 3-ій арк[уш] і ще трошки лишилося» (50, 52).
Однак Кримський затягував з перекладанням Клоустона, і в «Житі і слові» переклад не з’явився. Було вирішено видати його окремою книжкою, хоча у листі до Кримського від 17 листопада 1895 р. Франко, який займався друком надісланих частин перекладу, висловив деяке незадоволення з приводу нерегулярності надсилання Клоустонового тексту:
«А чому ж Ви не присилаєте далі Клоустона? Те, що Ви прислали, вже напечатано або зложено. […] Будьте ласкаві, зробити так, щоб до кінця сього року ми скінчили передмову з анексами. А може б, поки що на сьому й стати? Жаль, що Клоустонів текст доволі-таки плутаний та несистематичний: і казки, і новели, і фацеції; все durcheinander (безладно, як попало). Та Ваші примітки дуже цінні, і я наперед тішуся, що будемо мати книжечку, якої не мають другі слов’янські літератури – і популярну, і пожиточну власне для початкуючих» (50, 59).
Своє зволікання з надсиланням наступних частин перекладу Кримський пояснив у листі до Франка від 24 листопада 1895 р.:
«А от Клоустона дак присилатиму й далі. Простіть тільки, що я раз у раз задержую друк: доки йде передмова, то інакше й не можна, бо мені треба, роблячи примітки, дивитися на готові аркуші, щоб не повторитися та знати, що писати. Дуже гарно Ви робите, що й од себе додаєте уваги. На кінці «Інтродукції» я пороблю ще деякі додатки, то тут треба буде згадати, що напр., фабльо на стор. 29 – 31 переложили Ви, а не я» (Кримський А. Твори. – Т. 5. – Кн. 1. – С 212).
У процесі перекладання Клоустона було вирішено змінити структуру книжки. У листі до Кримського від 13 грудня 1895 р. Франко висловив думку про доцільність долучити до книжки Клоустона єгипетську казку (з науковим коментарем Коскена) й запропонував Кримському зробити переклад цих текстів:
«Міркую сяк і так, що робити з Клоустоном, і доходжу до того, що таки найліпше буде натепер дати саму передмову з додатком про Ангара і додати єгипетську казку про двох братів і студію про неї Коскена. Книжечка вийде показна і пожиточна і не затягнеться з друком. Коли Ви на се згодитеся, то перекладайте казку з Масперо» (50, 64).
Проте Кримський відмовився перекладати ці тексти, мотивуючи (в листі до Франка від 18 грудня 1895 р.) зайнятістю іншими справами:
«Масперо і Коскена, будьте ласкаві, перекладіть Ви самі, бо я ніяк тепер не можу: в маї буде царська коронація, то наші екзамени сього академічного року одбудуться в марті, а не як звичайно в маї […]» (Кримський А. Твори. – Т. 5. – Кн. 1. – С 225).
Франко пристав на пропозицію Кримського, повідомивши його про це в листі від 14 січня 1896 р.:
«[…] я все жду Вашого докінчення Клоустона (про Ангара). Решту, т[о] є[сть] двох братів і студію про них Коскена, я зладжу сам, але кінець Клоустонового тексту і Ваші примітки пришліть таки Ви і то якнайшвидше» (50, 68).
Далі Франко займався у Львові видаванням книжки Клоустона зі своїми «єгипетськими» додатками й інформував про це Кримського (лист від 21 травня 1896 р.: 50, 77).
Як видно з листування, упродовж року між Франком і Кримським відбувалась напружена, тісна творча співпраця. Внесок кожного з них у цю книжку цілком можна вважати рівноцінним: Кримський перекладав Клоустона, робив додатки, Франко ж займався друком, вносив деякі примітки й уточнення, був ініціатором залучення до книжки інших матеріалів, зокрема єгипетської казки та коментарів до неї Коскена, переклад яких здійснив сам. Тому цілком справедливим є твердження Кримського, висловлене в листі до Франка від 25 червня 1896 р. (вже по виході книжки у світ), про рівнозначну роль їх обох у цьому виданні:
«Сьогодні мені переслали з Москви Ваш рекомендований лист з 21/5, де я знайшов кінець Клоустона. На обкладинці Ви не поставили свого ймення, а вже ж мали на те право, бо ж Ваша робота – трохи чи не половина книжки. Таким способом Ви собі заподіяли кривду, а коли хочете, то й мені; бо я щиро Вам признаюся, що мені принадніше було б фігурувати поруч Вас, ніж самому» (Кримський А. Твори. – Т. 5. – Кн. 1. – С. 236).
У «Літературно-науковому віснику» (1905. – Т. 31. – Кн. 8. – С. 196 – 197) у рубриці «Хроніка і бібліографія» І. Франко анонсував вихід у світ першого тому тритомного видання Жоржа (так було зазначено ім’я автора) Масперо «Старинна історія східних народів» (Т. 1 / З французького переклав Онуфрій Пашук. – Львів, 1905. – 224 c.):
«Се переклад прегарного славного французького єгиптолога Жоржа Масперо, зроблений із найновішого французького видання, що вийшло в 1904 році. Незважаючи на те або власне тому, що се праця першорядного спеціаліста, вона написана так ясно та приступно, що її з користю і приємністю може прочитати не лише гімназійний ученик, але також кождий письменний селянин» (47, 357).
Подається за першодруком.
Клоустон Вільям-Александр – англійський етнограф та історик літератури.
Фрейтаг (Фрайтаг) Костянтин Андрійович (1874 – ?) – російський філолог-орієнталіст, учень А. Кримського, матеріально допомагав І. Франкові у видаванні журналу «Житє і слово», а також інших галицьких видань.
Масперо Гастон-Каміль-Шарль(1846 – 1916) – французький єгиптолог, орієнталіст, археолог. Запрошений до Єгипту (1881) директором старожитностей і розкопок. Під його керівництвом були здійснені археологічні відкриття у всіх пунктах Єгипту. Автор тритомної праці «Стародавня історія народів Сходу» (вперше видана наприкінці XIX ст.) – грунтовного підсумку досягнень сходознавства.
Коскен Емануїл – французький фольклорист та історик, автор двотомної праці «Les contes popularies de Lorraine» (Parise, 1886). Зберігається за № 1323 в особистій бібліотеці І. Франка, яка знаходиться в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка HAH України.
Озіріс (Осіріс) – єгипетське божество, пов’язане з потойбічним світом і заупокійним культом, син землі (Кеба) і неба (Нут). Правив Єгиптом разом зі своєю сестрою Ізідою, яка була його дружиною.
Гори (Хори, Ори) – персонажі грецької міфології, доньки Зевса і Феміди. Уособлюють три пори року.
Грації (або Харити) – у римській міфології три богині вроди, витонченості й радості, яких інколи ототожнювали з Горами.
Феї – у міфології західноєвропейських народів надзвичайні істоти, чарівниці, що мають вигляд красивих жінок, іноді з крильми.
Ніль (Ніл) – у грецькій міфології божество однойменної ріки в Єгипті, син Океана і Тефіди.
Етіопія (Ефіопія) – невизначений термін давньогрецької географії, яким називали державу, що знаходиться десь на Півдні, де править бог сонця. Ефіопію шукали і в Африці (за Єгиптом), і в Азії, У середині І тисячоліття до н. е. у північній частині сучасної Ефіопії існувала рабовласницька держава Аксум (пізніша назва – Абіссінська імперія). Згодом Ефіопією стали називати Абіссінську імперію, де цей термін, запозичений з грецької Біблії, став офіційною назвою (держава Ефіопія з XIII ст.). На початку XIX ст. Ефіопія складалася з кількох феодальних князівств. Нині це держава на сході Африки. У французькому перекладі казки про двох братів ужито назву Абіссінія, яку Франко переклав Етіопія.
Алла Швець
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 5 – 31.