«Вечір! Вечір! Сонце сіло…»
Іван Франко
Вечір! Вечір! Сонце сіло, –
Вже в касарні гет стемніло, –
Чорна пітьма налягає,
Крик і гамір утихає.
Полягали, сп’ят рекрути,
Тільки я не можу вснути.
В тілі ще тремтит утома, –
Гадка… гадка гостит дома,
Там, де братя рідні, милі
Також том’ятся в тій хвилі
Над роботою тяжкою
І не знают супокою.
Сумно, важко… Сп’ят рекрути,
Тільки рівний віддих чути,
Та часом хтось зойкне тихо, –
Певно, в сні муштруєсь лихо!..
Втім в куті десь за стіною
Голос чути там за мною,
Тихий-тихий, мов повитий,
А несмілий, мов прибитий,
А жалібний, мов в тривозі,
Чистий, мов дитинні сльози.
«Плине качур по Дунаю,
Дай ми Боже, що думаю!
Я думаю вандрувати, –
Жаль ми роду покидати.
Не так роду, – матіноньки,
Що нас мала три синоньки,
Що нас мала, згодувала,
Щастя-долі не вгадала…»
Примітки
Вперше частину цього твору опубліковано у т. 2 Зібрання творів, с. 453 (у розділі «Уривки»).
Зберігся автограф цього твору – у зошиті № 214, с. 118 – 119 з початку. У першодрукові наведено лише сторінку 118 автографа. Упорядники 50-томника не зауважили закінчення цього твору на с. 119, де міститься уривок (початок) пісні «Плине качур по Дунаю…» Саме цю пісню, за сюжетом твору, тихо наспівує рекрут; на факт звучання пісні вказують авторські слова третьої строфи твору («…в куті десь під стіною Чути голос там за мною…»). Слова цієї народної пісні імпліковано у текст оригінального поетичного твору, якому вони, зрештою, й надають смислової завершеності.
Те, що уривок пісні органічно входить до складу твору, а не є звичайним фольклорним записом, засвідчує, по-перше, наведення лише восьми перших рядків пісні (яких є достатньо для окреслення ситуації героя, котрий цю пісню виспівує), тоді як Франкові вона була відома в повному обсязі (записана ще 1880 р., збереглися три її записи Франком, див.: Народні пісні в записах Івана Франка / Упоряд. О.І. Дея. – К., 1981. – С. 218 – 219, 313), по-друге, відносною жанровою витриманістю тієї частини рукопису, де міститься даний вірш (а саме – призначення її для оригінальної й перекладної поетичної творчості), по-третє, графічним оформленням цього уривка з пісні (його взято в лапки, в кінці поставлено три крапки).
Пісня «Плине качур по Дунаю…» належала, очевидно, до улюблених Франкових пісень. Саме цей її фрагмент, який наведено у даному віршеві, письменник цитує й пізніше – в оповіданні «Дріада», 1905 (викроєне з певними змінами із незакінченої повісті «Не спитавши броду», 1886, у тексті якої героїня співає інші строфи пісні).
У повному обсязі твір друкується вперше, за вказаним автографом.
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 117 – 118.