«Вечір! Вечір! Сонце сіло…»

Іван Франко

Вечір! Вечір! Сонце сіло, –

Вже в касарні геть стемніло,

Чорна пітьма налягає,

Крик і гамір утихає.

Полягали, сплять рекрути,

Тільки я не можу вснути.

В тілі ще тремтить утома, –

Гадка… гадка гостить дома,

Там, де браття рідні, милі

Також томляться в тій хвилі

Над роботою тяжкою

І не знають супокою!

Сумно, важко… Сплять рекрути,

Тільки рівний віддих чути,

Та часом хтось зойкне тихо, –

Певно, в сні муштруєсь лихо!..

Втім, в куті десь під стіною

Голос чути там за мною,

Тихий-тихий, мов повитий,

А несмілий, мов прибитий,

А жалібний, мов в тривозі,

Чистий, мов дитинні сльози.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 407.

Зберігся автограф уривка (ф. 3, № 214, с. 118), в якому викреслені 11 і 20-й рядки. Прочитати їх не можна. Умовно датується 1879 р.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 453.