8. «Найгірше я людей боявсь тоді…»

Іван Франко

Найгірше я людей боявсь тоді

і обминав їх, мов болючу рану.

Тужний їх вираз, лиця їх бліді

болять мене, коли на них погляну.

Я знав, в якій вони живуть біді,

та як же я до помочі їм стану?

Я знав, що пута їх міцні й тверді

і, не зламавши їх, я марно зв’яну.

О, я боявся їх, немов докору,

мов зрадженої любки тихих сліз,

неначе сам я винен був їх горю.

Отим-то я щодня – відлюдок дикий –

свій біль дрібний і сором свій великий

ховав у серці і тікав у ліс.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 25 – 26.