9. «Привіт тобі, мій друже вірний, гаю…»

Іван Франко

Привіт тобі, мій друже вірний, гаю,

повірнику моїх найкращих дум!

Все чисте, ясне, що лиш в серці маю,

надихав свіжий запах твій і шум.

На твоїх полянах, в відлюднім плаю

я розсипав свій жаль, губив свій сум;

у твоїх запахах, неначе в раю,

окрилювався молодечий ум.

Під скрип могутніх конарів дубових

складались першії мої пісні,

слабії відгуки твоїх пісень чудових.

А в бурі рев, як громи навісні

ламали твоїх велетнів корони,

у твоїх криївках шукав я охорони.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 26.