3. «Ходить вітер по житі…»

Іван Франко

Ходить вітер по житі,

мов господар, спрокволу,

колосочки налиті

стиха хилить додолу.

І шепоче колосся:

«Вітре-брате, дай ведра,

щоб нам ціло вдалося

достояти до Петра.

Проганяй ти боками

градовії навали,

щоб не стерлись над нами,

щоб ми марно не впали.

Отрясай з нас щоднини

пажерливі комахи,

най годуються ними

ті співучії птахи.

Дай нам спіти, нависнуть,

стебло луком най гнеться,

аж серпи тут заблиснуть,

жнивна пісня поллється.

Дай на копи погоду

і погоду на спряток,

щоб в селянську господу

ввійшли втіха, достаток».

Ходить вітер по житі,

мов господар, спрокволу,

колосочки налиті

стиха хилить додолу.

Стиха хилить, шепоче:

«Все вам буде, як треба:

буде бідним дар з неба,

та земля дать чи схоче?

Хоч і як бушували,

вас не збили з ніг тучі;

градовії навали

впер я в дебрі і кручі.

Гусінь, черви пожерли

ті співучії птахи;

та повзуть он по селах

три інакші комахи.

Де заглянуть у хату,

гине втіха, достаток;

ті три черви зовуться:

коршма, лихва, податок.

Лізуть з хати до хати,

наче дух той могильний, –

а на черв той проклятий

я, біднятка, безсильний».

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1898, кн. 7, с. 71 – 72, під заголовком «Із поезій Марка В.». Зберігся автограф вірша в циклі «Із поезій Марка Ворони» (ф. 3, № 276) без істотних розходжень із текстом збірки.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 38 – 40.