7. «Над великою рікою…»

Іван Франко

Над великою рікою

на скалі крутій сиджу

і, затоплений у мріях,

в воду биструю гляджу.

Валом хвилі, валом хвилі

пруться, плещуть, миготять,

сонце грає, прибережні

верби віттям їх пестять.

Із-за закруту одного

враз дараба виплива –

зіллям, зеленню обвита,

плеще, грає, мов жива.

Керма тихо хвилі крає,

не булькоче, не скрипить,

і керманич молоденький,

мов мальований, стоїть.

На дарабі гра музика,

чути співи голосні,

брязкають чарки блискучі,

ллються вина запашні,

сяють очі молодії

серед жартів і розмов…

Сміх і співи. Се гуляють

Радощі, Краса, Любов.

Я поглянув, і зітхання

піднімає грудь мою.

О, мої юнацькі мрії,

пізнаю вас, пізнаю!

Скільки вас з розлучним криком

і з слізьми я доганяв –

на весільную дарабу

я ніколи не попав.

Ні, тепер уже за вами

не погоню я услід!

Прощавайте! Своїм блиском

ви молодших веселіть!

Сміх, і співи, і музика

ще бринять, немов по склі,

і за закрутом дараба

звільна щезла в синій млі.

Знов затоплений у мріях

я гляджу на бистрину.

Що се плещуть, миють хвилі?

Наче білу грудь сніжну!..

Мов рожеві любі руки…

шийку круглу… і лице…

Ох, адже я знав, здається,

цілував лице оце!

Се ж вона, вона, чий образ

тузі втихнуть не дає!

Се те тихе нездобуте

щастя вбогеє моє!

Вбите! Втоплене! І в воду,

мов скажений, кинувсь я,

щоб ловити щастя-трупа…

Мрія приснула моя.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1900, кн. 2, с 119 – 120, у циклі «Із днів журби». Підпис: Марко В-а.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 41 – 43.