Як там у небі?
Іван Франко
Два панотчики гарненько
Попразникували
Та й удвох собі при чарці
Ніччю розмовляли.
Розмовляли сеє-теє,
Чого серце повне,
А як світське перебрали,
Нумо про духовне.
«От письмо святе не пише,
І не знають люди,
Як-то праведним по смерті
Там у небі буде.
«Ані око не видало,
Не чувало вухо», –
Се, сказать тобі по правді,
Трохи темно й сухо.
Я собі міркую, грішний –
Прости гріха, боже, –
Те, за що тут всякий б’ється
Й осягнуть не може,
Те братерство, однодушність,
У якій всі люди
Зіллються в найвищу спільність, –
Ось що в небі буде».
Другий мовив: «Ей, зійшли ви
На слизьку дорогу!
Се ж соціалізм вам сниться,
Бридкий пану богу.
Ні, мабуть, не буде в небі
Комунізм і спільність.
Адже ж дар для нас найвищий –
Повна лична вільність.
Кождий жий собі, як хочеш,
І роби, що знаєш,
Кождий пан своєї волі,
Волю й силу маєш».
«Ну, панотче, – мовив перший, –
Се цікаві вісти,
Що ви навіть пана бога
Вперли в анархісти.
Там-то був би рай, якби так
Людям волю дати!
Мусив би сам бог із нього
Перший утікати».
Довго, довго сперечались,
Вже й північ пробила:
Той за спільність, сей за рівність,
А зійтись не сила.
Мовив перший: «Що балакать?
На одно згодімся!
В сю опівнічную пору
Свято покленімся:
Хто з нас перший світ покине,
В раї водвориться,
Має другому за три дні
У сні об’явиться
І сказати, як там в небі
І які порядки».
Погодились, поклялися,
Потюпали спатки.
Чи там рік минув, чи піврік,
Перший умирає
І другого через три дні
У сні навіщає.
«Здоров, брате!» – «Здоров, отче!» –
«Ну, я присвятився». –
«Слава богу! І по небі
Добре роздивився?»
«Роздивився». – «Ну, і як там?
Говори, мій друже!
Тайну божую збагнути
Я цікавий дуже!»
Мовить дух: «її збагнути,
Певно, річ висока,
Та на се не твого треба
І уха, і ока.
А про те, що ми колись-то
Суперечку гнули,
То оба ми, любий друже,
Пальцем в небо ткнули.
Там порядки – ні по твоїй,
Ні по моїй мові,
А зовсім-зовсім інакші», –
Та й щез на тім слові.
Примітки
Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 70 – 73.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 144 – 146.