Трагедія артистки

Іван Франко

То був чудовий місяць май,

Цвіли вже бзи й троянди…

З старої вілли на весь гай

Плив голос панни Ванди.

Співа до цитри, аж зовсім

Захрипла з віщих трудів:

Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!

«Бодай ся когут знудив!»

Ось жнива. Скочно граючи,

Женців провадить банда,

А в віллі, не вгаваючи,

Співає панна Ванда;

Чи день, чи ніч, чи дощ, чи грім,

Чи крик сорокопудів…

Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!

«Бодай ся когут знудив!»

Вже осінь. Яблука стрясли,

Капусту в пень рубаєм,

А панна Ванда, знай, співа

У віллі там під гаєм.

Чи в коршмі крик, чи в церкві дзвін,

Луна з усіх усюдів:

Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!

«Бодай ся когут знудив!»

Потис мороз, вітри ревуть,

І сніг поля вкриває,

В безлюдній віллі все ще чуть:

Бреньчить щось і співає.

Блукає голос серед стін,

Захриплий з віщих трудів:

Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!

«Бодай ся когут знудив!»

П’ять день хуртовина ревла.

На шостий день ослабла;

Всю віллу снігом замела,

І Ванда закоцябла.

Та дух її на місці тім

Щоночі ще марудив:

Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!

«Бодай ся когут знудив!»

Минуло много-много літ!

Де гай був, нині зілля;

Заріс кропивою весь слід,

Де та стояла вілла.

Та в глупу північ в місці тім

Чуть бренькіт страхопудів:

Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!

«Бодай ся когут знудив!»

Чого ж та бідна душенька

На місці тім заклята?

Чого покутує, немов

Убила маму й тата?

І чом ту саму пісню всім

Небіжечка співає:

Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім?

Бо іншої не знає.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 7, с. 3 – 4, під заголовком «На старі теми» з епіграфом «Соловѣи веселыми песними свѣт повѣдают»; та датою «д. 20/V. 1902». Зберігся чорновий автограф вірша (ф. 3, № 204, с. 10 – 11).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 146 – 147.