«Не люди наші вороги…»

Іван Франко

Не люди наші вороги,

Хоч люди гонять нас, і судять,

І запирають до тюрми,

І висмівають нас, і гудять.

Бо люди що? Каміння те,

Котре, розбурхана весною,

Валами котить і несе

Ріка розлитая з собою.

Не в людях зло, а в путах тих,

Котрі незримими вузлами

Скрутили сильних і слабих

З їх мукою і їх ділами.

Мов Лаокоон серед змій,

Так люд увесь в тих путах в’ється…

Ох, і коли ж той скрут страшний

На тілі велетня порветься?

9 апр[еля] 1880

Вперше надруковано в журн. «Світ», 1881, № 8-9, с. 156 (цикл «Хвилі», І). Зберігся автограф (№ 231, с. 1).

Лаокоон – жрець у Трої. Закликав троянців не приймати в дарунок коня, залишеного ахейцями. Боги наслали на нього змій, котрі його задушили.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 58.

Лист на сайт