Супокій

Іван Франко

Супокій – святеє діло

В супокійнії часи,

Та сли в час війни та бою

Ти зовеш до супокою –

Зрадник або трус єси.

Бо коли народи в згоді

Враз працюють, щоб природі

Вирвать тайну не одну,

В тьму життя влить світла досить, –

Горе тому, хто підносить

Самовільную війну.

Та коли в робучу пору

В нашу хату і комору

Закрадаєсь лиходій,

Щоб здобуток наш розкрасти,

Ще й на нас кайдани вкласти, –

Чи й тоді святий спокій?..

15 іюля 1883

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1887, с. 50. Збереглися два автографи (№ 193, с. 45; № 227, с. 10). Автограф № 193, що становить собою першу редакцію вірша, має ще й четверту строфу.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 57.