6. «Не будеш тихо? – крикнув пост і шпарко…»
Іван Франко
«Не будеш тихо?» – крикнув пост і шпарко
Побіг туди, відкіля крик роздався.
«Рахміль! Рахміль!» – крик зліва обізвався.
Знов пост біжить, клене, аж небу жарко.
«Чекай-но, я вас тут навчу кричати!
Та поки ще добіг на місце крику,
Вже Герсон став, неначе кіт, м’явчати,
А справа хтось там виє: «Кукуріку!»
Із всіх вікон посипалось, як град:
«Козидра! Шпичка! Rich da’n Tat’n aran!»
Пост став, немов підрізаний баран.
І раптом стихло все, мов в домі смерти.
Хто? Де кричав? І пощо? – годі знать.
Се наші є вечірнії концерти.
17 сент[ября] 1889
Примітки
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 153 – 154.