25. Пісня арештанська

Іван Франко

Хто любить місяць, я без сонця в’яну,

В тюрмі про волю вже й не нагадаю!

Сиджу й клену свою судьбу погану,

Тих вороженьків, що з-за них страждаю.

До суду кличуть, бач, до протоколу.

Суддя мій лютий, став грозить киями…

«Скажи всю правду, то підеш на волю!»

Я визнав правду – і пішов в кайдани.

Читають декрет. Стали батько й мати,

Плачуть, не сміють і руки подати…

– «Бач, синку, де непослух той доводить!

Господар в путах, в бурій куртці ходить,

В довбанці вбутий, стрижене волосся,

В полі ж пшениця сиплеться з колосся».

20 сент[ября] 1889

Примітки

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 163.