Перший рік видання «Громадського голосу»

Іван Франко

В червні 1896 р., як звичайно від кількох уже літ, приїздив із Києва до Львова рідкий та дорогий гість, Василь Васильович Ковалевський, бувший учитель гімназії в Одесі, якому кількалітня висилка до Сибіру заперла дорогу публічної педагогічної діяльності, а зате отворила дорогу приватного вчительства в Києві.

Поселившися там, він головно жив «уроками» (лекціями), даваними ученикам вищих київських гімназій, на які одержав право від уряду за свій визначний педагогічний талант та за своє тверезе, бездоганне, високоідейне життя. Гімназіальні курси, а також приватні лекції кінчаться в Росії в маю, тому вже в червні можна надіятися більше або менше численних гостей в Галичині з кругу українських гімназіальних учителів.

Прибувши в тім році до Львова, Ковалевський якимось припадком здибався з В. Будзиновським, а перша розмова з тим молодим чоловіком, незвичайно оживленим та ємким, вплинула на нього так, що він не пожалів своїх грошей (300 рублів) і дав йому їх на заснування часописі для народу, що мала з часом стати органом Української радикальної партії.

Будзиновський справді зараз приступив до видання «Громадського голосу», яке держав на своїх плечах цілий рік. Не маючи під руками того першого річника «Громадського голосу» і не пригадуючи його змісту, не можу сказати нічого про враження, яке викликало видання Будзиновського серед тодішньої української громади та серед Української радикальної партії, але здається, що вже в тім першім році Будзиновський мусив сильно розчаруватися в успіхах розпочатого ним діла, коли його друга стріча з Ковалевським вийшла дуже неприємною.

Як оповідав мені покійний Ковалевський, у нього з Будзиновським вийшла досить остра перепалка із-за видавання часописі та за кошти видавництва, а коли Ковалевський зажадав рахунків, Будзиновський відмовив їх, заявляючи, що видає часопись, з якої також сам мусить жити, а одержуючи від київського гостя дуже малу запомогу, не обов’язаний складати йому рахунку. Після такої відповіді Ковалевський, чоловік незвичайно делікатний у товариських зносинах, вийшов сердитий, та дійшовши до свого покою в готелі, застав там принесену цілу купу чисел «Громадського голосу» та й реєстр передплатників у адресовій книзі, а понад се ні слова оправдання, ні обрахунку від Будзиновського.

З тою новиною Ковалевський, обурений та збентежений, як мало коли в своїм житті, прийшов до Павлика, а потому й до мене, та й оповів нам свою пригоду з нашим молодим товаришем. Павлик, як звичайно, добродушний і податливий, прийняв на себе обов’язок перейняти редакцію «Громадського голосу» та вияснити справу з Будзиновським, а я обіцявся взяти участь у співробітництві в тій часописі, до чого досі Будзиновський ніколи не просив мене.

Писано 25 лютого 1916

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Жовтень. – 1963. – № 5. – С. 138 – 139. Автограф зберігається в Центральному історичному архіві у Львові (Ф. 402. – Оп. 1. – Спр. 33). І. Франко продиктував статтю 25 лютого 1916 р. з нагоди 20-ї річниці виходу в світ газети «Громадський голос».

Подається за автографом.

«Громадський голос» – художньо-публіцистична газета, орган Русько-української радикальної партії, виходила у Львові впродовж 1895 – 1939 рр. за редакцією В. Будзиновського (1895 – 1896), І. Франка (1896 – 1897), М. Павлика (1898 – 1903) та ін.

…Василь Васильович Ковалевський… – Ідеться про Миколу Васильовича Ковалевського.

Будзиновський В’ячеслав Титович (1868 – 1935) – український письменник, фольклорист, історик, публіцист, видавець.

Микола Легкий

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 904 – 905.