16 – 17.12.1907 р. До Ф. К. Вовка
| Львів | 16.ХІІ 1907 |
Високоповажаний добродію!
Читав мені сьогодні д. Гнатюк Ваш лист, і дуже він мене врадував. Я вже близький був повної зневіри в свої сили, головно через поводження проф. Грушевського, який спротивився виданню моєї «Історії літератури» і в Спілці і в збірнику Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка і поставив мене перед евентуальністю друкувати її власним коштом.
От тим-то я радо згоджуюся на оферту Вашого Тов[ариства] ім. Шевченка і можу хоч зараз розпочати висилку рукопису. Я слатиму його по дві глави в міру того, як вони будуть зредаговані – написані вже всі 20, аж до Котляревського. Кожда глава дасть аркуш – до двох аркушів друку, так що цілість займе небагато понад 30 аркушів. Розуміється, що я зараз і сів би писати другу часть, себто від Котляревського до останніх часів і вбгав би, певно, в дальших 20 або 30 аркушів.
Перша часть вийшла тому така простора, що в ній багато виписок із старих текстів, так що вона може служити разом і за хрестоматію. Можу сказати одно, що російська література не має такого повного оброблення, приміром, найстаршої доби (починаючи від Кирила і Мефодія), як моя. Про «темні віки» XIV і XV уже ніщо й говорити, а XVIII вік нашого письменства оснований переважно на рукописнім матеріалі. Взагалі кождий розділ дає щось нового, і жоден не повторює того, що було писано в дотеперішніх «пособіях». Розуміється, що в усій праці мені присвічувала ідея самостійності й оригінальності нашої культури, і я надіюся, що моя «Історія укр[аїнської] літератури» стане гідно обік «» Грушевського, тільки з тою різницею, що написана живо.
Дайте мені знати, чи згоджується Товариство на мій план. Зі скриптом загайки не буде, надіюся, що до місяця вишлю весь у чистім, druckfertig вигляді. Коректу хоч одну, хоч дві я конче хотів би переглянути, аби не вийшло помилок, особливо в старих текстах. Я з коректою не загаю; зложать аркуш чи два аркуші, і коректа від мене настигне, поки наскладають два дальші. Зрештою від невеличкого опізнення голова не заболить, а к великодню книжка може бути готова. А друга частина піде ще швидше, бо там більше багатство проробленого мною матеріалу.
Отсе я мав сказати про свою працю; жду відповіді від Вашого товариства.
Ваш Іван Франко.
16.ХІІ 1907
Р. S. Дописую Вам ще отсе, що говорив сьогодні з проф. Грушевським. Він, почувши про Ваш проект від Гнатюка, раптом став на тім, що я обов’язаний дати літературу для «Вісника», що у мене контракт і що сам він зв’язаний своєю обіцянкою, надрукованою в «Ділі» і в «Віснику», що Франко дасть нарис історії літератури до «Вісника».
Я заявив, що нарис я готов дати йому, бо такий нарис, написаний по-німецьки для мадярської «Енциклопедії», є в мене, і я готов переробити його для «Вісника» в повнішій формі.
«Ні, не випадає так, – завважив проф. Гр[ушевський], – там Ви видаєте повне видання, а у нас нарис!»
Я сказав, що петербурзька оферта корисніша для мене, ніж друкування в «Віснику», яке займе щонайменше два роки, і так ми не договорилися ні до чого. Йому найбільший клопіт у тім, як виплутатися з його обіцянок, які він поробив в останні хвилі, проводивши мене цілий рік як дурня.
Бо я взявся до сеї роботи на усильне запевнення видавничої Спілки, що вона візьме на себе наклад. Тепер же, коли праця готова, раптом показується, що Спілка, себто проф. Груш[евський], не має грошей на такий наклад. Я зрезигнував із Спілки і вніс у філологічній секції свою літературу до видання в збірнику секції, та й тут проф. Груш. не побоявся скандалу, прийшовши на секцію, і заявив, що против секційної ухвали не має нічого, але збірник секції завалений уже іншими матеріалами на кілька літ, а моя історія мусить підождати. Оце й була причина, що по Галичині пішли чутки, що проф. Груш, витискає мене з товариства.
З не зовсім зрозумілим поспіхом проф. [Грушевський], вернувши з Києва і почувши про се, поспішився оголосити в «Ділі» кумедну заяву (яку і я мусив по своїй слабості підписати), що між нами нема ніякого розладдя і що я згодився друкувати свій нарис, коли він буде (!) викінчений, у ЛН «Віснику». Отсе Вам історія, яку прошу дуже не пускати між люди, щоб не було ще більше сплетень, та яку проф. Груш[евському] переїхала дуже Ваша оферта. Та я стану все-таки на тім, що краще йому відкликати свою обіцянку про друкування мойого нарису [в] «Віснику», ніж мені відкинути Вашу оферту.
Я не розумію гаразд поступування проф. Груш. в сій справі, бо ж він не поцікавився ані разу знати, як виглядає моя робота, нерадо слухав навіть, коли я говорив йому іноді про неї, а тепер сам заварив кашу і пошив мене в дурні. Се мені за мою 10-літню працю в «Вісн[ику]» і «Записках» і за те довір’я, з яким я відносився все до проф. Груш. Гірко мені писати ті слова, та хочу Вам вияснити докладно, як стоїть се діло.
І для того прошу Вас ще раз усильно, не кажіть сього нікому і знищите оцей лист, бо проф. Груш. має своїх довірених, які потрафлять донести йому все, що я пишу й роблю; про се я переконався й сьогодні ще зайвий раз. А те, що я написав у листі про свою згоду на Вашу оферту, я додержу, хоч би проф. Гр[ушевський] і наробив мені ще більшого скандалу.
Ваш Ів. Франко.
Д[ня] 17/ХІІ 907
Примітки
Вперше надруковано: Літературна спадщина, т. 1. Іван Франко. К., 1956 р., с. 489 – 490.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 992).
…і в збірнику Наук[ового] товариства ім. Шевченка… – тобто у «Збірнику філологічної секції НТШ».
…згоджуюся на оферту Вашого товариства… – У грудні 1907 р. І. Франко одержав через Ф. Вовка пропозицію від Петербурзького товариста ім. Шевченка для допомоги бідним українцям південної Росії, які навчалися у вищих учбових закладах Петербурга, видати «Історію української літератури» коштом цього товариства.
…жду відповіді від Вашого товариства… – У листі від 22 грудня 1907 р. секретаріат Петербурзького товариства ім. Шевченка офіційно підтвердив свою пропозицію щодо видання «Історії української літератури» І. Франком і повідомив умови, на яких воно мало здійснюватись. Лист підписав заступник голови секретаріату Ф. К. Вовк (ІЛ, ф. 3, № 1639, с. 71 – 72).
Намір І. Франка видати свою «Історію української літератури» коштом Петербурзького товариства ім. Т. Г. Шевченка не здійснився. Питання, пов’язані з опублікуванням цієї праці, порушуються в листах І. Франка до Є. Трегубова (від 31 грудня 1907 р.) та до В. Доманицького (від 11 січня 1908 р.).
…літературу для «Вісника» – для «Літературно-наукового вісника».
…нарис, написаний по-німецьки… – Див. прим, до листа 294.
…вніс у філологічній секції – у філологічній секції НТШ.
…посмішився оголосити в «Ділі» кумедну заяву… – У цій заяві спростовувались чутки про зміни в складі редакції ЛНВ («Діло», 1907, 5 грудня).
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 341 – 343.