31.12.1907 р. До Є. К. Трегубова

Ласкавий і любий добродію!

Оба Ваші листи я одержав, та не відписував Вам досі, не маючи ніякої певності щодо моєї праці. І тепер такої певності ще не маю, то бодай дам Вам звістку, як стоять мої діла.

Кілька день після того, як я одержав Ваш лист, надійшов від д. Вовка лист до Гнатюка, у якому він доносив, що там у них, у Петербурзі, в Тов[аристві] ім. Шевченка, прочули про те, що я написав «Істор[ію] укр[аїнської] літератури», і просять запитати мене, чи я не згодився б надрукувати її в Петербурзі коштом їх товариства, обіцяють гонорар в сумі 1000 рублів, із котрих 500 зараз по одержанню рукопису, а 500 по його надрукуванню. Розуміється, я згодився і написав про се Вовку, але відповіді не маю й досі, а д. Доманицький, дізнавшися про се, пише мені з Закопаного, що на Вовка і на Петербурзьке товариство нема що покладати надії.

Поза сим, мабуть що, фантастичним виходом (жду ще листа з Петербурга!) передо мною лишаються ще дві або три дороги:

1) Друкувати літературу в «Л[ітературно]-н[ауковому] в[існику]» вроздріб, так що перший том скінчився б за 2 – 3 роки, та й те ще хто знає;

2) Виєднати (у Груш[евського]) згоду надрукувати мою працю окремою книжкою накладом Української] Видавничої Спілки, для якої вона первісно й була написана, і

3) Друкувати власним коштом. Щодо точки 2, то порушу се сьогодні на засіданні дирекції вид. Спілки. Коли мій проект повалиться, тоді мені лишиться лише третій вихід. Щодо покриття коштів друку, майте на увазі ось що:

1) В мене є ненарушений досі кредит у Наук[овому] тов[аристві] Шевченка на 1000 кор. (500 гульд.), які я можу взяти на відробок («Приповідки», «Апокрифи», Шевченка, Федьковича і т. ін.) кожної хвилі, коли в касі будуть гроші (се кажу не іронічно, бо Наук[ове] тов[ариство] має все гроші на свої потреби).

2) В разі запотребування більшого капіталу можна би розписати передплату в Галичині і в Росії і обіцяти готові примірники по трохи нижчій ціні.

3) Майте й се на увазі, що тут деякі знайомі обіцялися мені зложити консорцію на покриття коштів друку моєї праці. Я зовсім не палюся до того проекту.

4) Нарешті можна мені тут затягнути невеличкий [довг] (в одну або й дві тисячі корон чи то на вексель, чи на гіпотеку дому). Але се вже крайність, до якої не рад би доводити.

Отсе Вам, любий добродію, мої плани. Якби не йшло інакше, то я друкував би свою книжку неминуче в Києві, з тим рахунком, що вона мала би відбут і в рос[ійській] Україні і в Галичині, коли натомість друкована в Галичині вона підпала би під неможливу митову оплату, яка заперла б мені дорогу на український книжковий торг. Думаю, що справа рішиться незабаром, і не загаюся повідомити Вас про все, що надумаю.

Остаюся з правдивим поважанням і засилаю низенькі уклони та поздоровлення всім Вашим і всім київським знайомим, що ще не забули мене.

Ваш Іван Франко.

Р. S. Чи не написали б Ви мені, що се у Вас за «Терновий вінець» плететься, що за люди стоять при нім і чого від них сподіватися? Мене просить до участі д. Ів. Самоненко, але в такій формі, щоб я посилав свої праці на руки д. Ол. Коваленка, а я вважаю д. Коваленка таким чоловіком, з яким мені не личить мати зносини.

Прошу дуже об’яснити мене в сьому ділі!

І. Фр.

Примітки

Вперше надруковано: «Советская Украина», 1955, № 7, с. 162 – 163.

Подається за автографом (ЦНБ АН УРСР, ф. III, № 47402).

Оба Ваші листи я одержав… – Йдеться про листи Є. Трегубова до І. Франка від 12 та 24 грудня 1907 р. (ІЛ, ф. 3, № 1634, с. 521 – 526).

…які я можу взяти на відробок («Приповідки, «Апокрифи», Шевченка, Федьковича»)… – Йдеться про гонорар, який І. Франко мав отримати за видання таких праць: Галицько-руські народні приповідки, т. II, вип. 1. Діти – кпити. («Етнографічний збірник», т. XXIII, Львів, 1907); Апокрифи і легенди з українських рукописів. Зібрав, упорядкував і пояснив д-р Іван Франко, т. IV. Апокрифи есхатологічні. Львів, Накладом Наукового товариства ім. Шевченка. 1906. (Пам’ятки українсько-руської мови і літератури, Видає Археографічна комісія Наукового т-ва ім. Шевченка); Шевченко Тарас. Твори. Кобзар. Виданий під редакцією Ів. Франка. Львів, 1908 (Українсько-руська бібліотека. Видає філологічна секція Наукового товариства ім. Шевченка); Федькович Осип Юрійович. Писання. Перше повне і критичне видання. Львів, 1902 – 1910. (Українсько-руська бібліотека. Видає філологічна секція Наукового товариства ім. Шевченка).

«Терновий вінець» – «Терновий вінок. Літературно-артистичний альманах» під редакцією Олекси Коваленка. Видавав у 1908 р. в Києві Ів. Самоненко.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 344 – 346.