26.12.1907 р. До В. М. Доманицького

Шановний товаришу!

Вибачайте, що так спізнився з відповіддю на Ваші листи. Ми випустили перший том «Кобзаря», урвавши його на цитадельних віршах; не знаю, чи вислано Вам уже примірник; розвідаюся зараз і велю вислати Вам. У дальшім друку (досі вже 6 аркушів) кладу 10671">Анумо знову віршувать», окремо неповну, та прегарну редакцію «», окремо дві редакції «».

Як з Вашим критичним виданням? Чи воно викінчене, чи Ви робите ще над ним і як далеко зайшли? Корсуну я пришпилив латку в фейлетоні «Діла» – не знаю, чи одержуєте його? Коли ні, то напишіть, і я вишлю Вам.

Не пишу Вам ніяких новин, бо терплю від браку часу. Соболевського дістали. Студ[ент] із Петербурга писав до мене, і я зараз же відписав йому, та досі нема від нього ані листа, ані посилки. Сьогодні ж маю намір написати йому ще деякі свої дезидерати. Здоровлю Вам сердечно

Ваш Іван Франко.

Р. S. Заносилося на те, що петерб[урзьке] Тов[ариство] ім[ені] Шевченка хотіло б дати наклад на мою «Історію укр[аїнської] літератури від найдавніших часів» (І часть, до Котляревського, вже готова, salva redactione) і обіймає звиш 30 аркушів друку. Про намір друкувати її писав сюди Вовк, я написав йому свою згоду, а він і замовк. Чи могли б Ви якось підбичувати сеї справи хоч листом?

Примітки

Вперше надруковано: За сто літ, кн. V, с. 292.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1068).

Вибачте, що так спізнився з відповіддю на Ваші листи… – Листи В. Доманицького до I. Франка від 7 та 17 грудня 1907 р. (ІЛ, ф. 3, № 1629, с. 459 – 462, 483 – 484).

Ми випустили перший том «Кобзаря»… – Шевченко Тарас. Твори. Кобзар, т. 1. Виданий під редакцією Ів. Франка. Львів, 1908.

…урвавши його на цитадельних віршах… – тобто на творах, написаних у казематі.

Як з Вашим критичним виданням? – Йдеться про видання, підготовлене В. Доманицьким: Шевченко Т. Кобзар. Спб., 1907.

Корсуну я пришпилив латку в фейлетоні «Діла»… – зауваження, висловлене І. Франком на адресу сина українського письменника Корсуна Олександра Олексійовича (1877 – 1910) у статті «Нове видання Шевченка» («Діло», 1907, 13 грудня, № 269). Тут йдеться про те, що 1842 р. Шевченко передав О. Корсуну – видавцеві альманаху «Сніп» (1841) рукопис поеми «» для опублікування в другій книжці альманаху, яка не побачила світу. Рукопис поеми потрапив до сина Корсуна. Коли В. Доманицький попрохав у нього копію рукопису, той зажадав за неї велику суму грошей. Коментуючи цей обурливий факт, І. Франко з іронією писав: «Ну, живуть ще й на Україні патріоти старої, «доброї» марки! Та киньте йому тих 300 рублів, які він просить!».

Соболевського дістали. – У листі до Франка від 12 жовтня 1907 р. В. Доманицький писав: «Добродій Гнатюк томика М[арка] Вов[чка] не прислав, – та вже я дістав з Києва. Нехай не турбується… Загадав він мені йти до чорносотенного Соболевського, щоб узяти пісні для Наук[ового] товариства» (ІЛ, ф. 3, № 1629, с. 455 – 458). Тут маються на увазі «Великорусские народные песни», сім томів яких видав О. І. Соболевський протягом 1895 – 1902 рр. «Чорносотенним» В. Доманицький називає О. І. Соболевського тому, що останній належав до реакційної частини російських учених, зокрема виступав проти висунення кандидатури І. Франка на вакантне місце академіка у відділенні російської мови та словесності Петербурзької Академії наук.

Студент із Петербурга писав до мене… – Студент-філолог Петербурзького університету Широцький Костянтин Віталійович, якому було доручено виконати прохання І. Франка – дістати для нього лекції М. І. Сухомлинова та К. М. Бестужева-Рюміна (див. лист 321).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 343 – 344.