25.11.1910 р. До Ватрослава Ягича

Hochverehrter Herr Hofrat!

Ihr wertes Schreiben vom 22. d. M. habe ich gestern bekommen und beeile mich, dasselbe zu beantworten. Mein Siechtum an beiden Händen, an welchem ich schon das dritte Jahr leide, ist eine in der Medizin beispiellose Beilegung der ganz gesunden Hände mit einer Masse fremder, im Detail unsichtbarer Körperteile, welche allmählich weichen. Dieses Siechtum ist mit einer schrecklichen Gabe, der Öffnung des Gehörs für Geisterstimmen und teilweise auch des Gesichts für Geistererscheinungen verbunden. Ich habe in diesen drei Jahren Schreckliches durchlebt und zahllose Exferienzen in der Geisterwelt gehabt. Ich hoffe, wenn meine Hände frei werden, Herrn Hofrat, meinen verehrten Freund, noch bei guter Gesundheit zu treffen und mich persönlich über manches allgemein Wissenswerte aus diesen meinen Erfahrungen zu besprechen.

Es wäre mir sehr lieb, wenn der Herr Hofrat meinem «Abriß der Literatur des ukrainischen Volkes» eine etwas nähere Aufmerksamkeit schenken wollte. Es ist freilich ein Abriß und keine ausführliche Literaturgeschichte, trotzdem aber sind darin manche neuen Ansichten und Resultate meiner wissenschaftlichen Forschung niedergelegt, welche den Herrn Hofrat vielleicht auch interessieren werden. Vielleicht ist es dem Herrn Hofrat entgangen, daß ich im Jahrgange 1908 der Zapiski der Szewczenko Gesell, das Einleitungskapitel einer ausführlichen Literaturgeschichte veröffentlicht habe. Im letzten Hefte der Zapiski des 1. Jahres beginnt meine ausführliche Abhandlung «Chmielnicki und seine Genossen in Volksliedern, Dumen und zeitgenössischen Versen» als Fortsetzung meiner Studien über die ukrainischen Volkslieder, welche in früheren Jahrgängen der Zapiski erschienen sind.

Den Schriftsteller Łopatyński, wenn es derselbe Leo Łopatyński ist, welcher früher Schauspieler, Theaterdirektor und dann langjähriger Redakteur des «Ruslan» gewesen ist, kann ich nur als einen wenig sympathischen, dafür aber durchaus talentlosen Mann charakterisieren, welcher par force Künstler und Dichter werden will. Wenn das Stipendium als Abschrekkungsmittel gegen eine Künstlerlaufbahn dienen sollte, so möchte ich ihn für ein solches (!) sehr warm rekommandieren.

Ich verbleibe hochachtungsvoll

Ihr ergebener D-r Ivan Franko.

Lemberg, Poniński-Gasse, 4, 25. November 1910

Вельмишановний пане раднику!

Вчора я одержав Ваш люб’язний лист від 22 ц. м. (листопада) і поспішаю відповісти на нього. Моя недуга на обох руках, якою я страждаю уже третій рік, це нечуваний у медицині висип зовсім здорових рук безліччю чужорідних, майже невидимих тілець, що зникають дуже повільно. Ця недуга супроводжується жахливим даром – здатністю слуху чути голоси привидів і, частково, очей бачити видіння. Скільки жаху я натерпівся за цих три роки, скільки разів побував у царстві духів! Сподіваюсь, що як тільки минеться хвороба рук, я застану пана радника, мого шановного друга, ще при доброму здоров’ї й особисто пораджуся з Вами про все, що варте уваги у цьому моєму досвіді.

Я був би вельми радий, якби пан радник приділив трохи більше уваги моєму «Нарису літератури українського народу». Щоправда, це лише нарис, а не докладна історія літератури, проте в ньому викладені деякі нові погляди і результати моїх наукових досліджень, які, напевне, зацікавлять пана радника. Можливо, пан радник не звернув уваги на те, що в одному з випусків 1908 р. «Записок товариства ім. Шевченка» я надрукував вступний розділ докладної історії літератури. В останньому номері «Записок» першого року розпочато публікацію моєї розвідки «Хмельниччина (думи, пісні та вірші)», що є продовженням моїх «Студій над українськими народними піснями», надрукованих в попередніх випусках «Записок».

Письменника Лопатинського, якщо це той самий Лев Лопатинський, який був колись актором, директором театру, а потім довгий час редактором «Руслана», я можу охарактеризувати як мало симпатичну, зате цілковито бездарну людину, що par force намагається стати митцем і поетом. Якщо стипендія послужить тим засобом, який віднадить Лопатинського від митецької кар’єри, то я гаряче рекомендую його на одержання такої (!) стипендії.

Остаюсь з глибокою пошаною

Ваш відданий д-р Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: «Slavia orientalis», 1959, № 2-3, с. 84.

У перекладі українською мовою друкується вперше.

Лист написаний рукою невідомої особи. Оригінал зберігається в університетській бібліотеці м. Загреба (R. 4610 в). Подається за фотокопією автографа (ІЛ, ф. 3, № 4903).

…моєму «Нарису літератури українського народу». – У листі до І. Франка від 22 листопада 1910 р. з Відня В. Ягич дякував за надісланий «Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.

… в одному з випусків «Записок Товариства імені Шевченка» я надрукував вступний розділ докладної історії літератури. – Йдеться про статтю «Теорія і розвій історії літератури» (див. прим, до листів 297).

«Хмельниччина (думи, пісні та вірші)»… – XXXII – XXXIII розділи праці І. Франка «Студії над українськими народними піснями» (ЗНТШ, 1910, кн. 6, с. 31 – 54; 1911, кн. 1, с. 39 – 62; кн.3, с.28 – 53; кн. 4, с. 38 – 72; кн. 5, с. 18 – 49; кн. 6, с. 41 – 76). Друкувались під заголовком «Хмельниччина (думи, пісні та вірші)».

Лопатинський Лев Васильович (псевдонім «Зенон Наколесник», 1868 – 1914) – український актор і письменник, з 1892 р. був актором театру товариства «Руська бесіда», а з 1896 р. – директором цього театру. Одночасно співробітничав у «Руслані» – українській клерикальній газеті, що виходила у Львові протягом 1897 – 1914 рр. В. Ягич у листі від 22 листопада 1910 р. запитував у І. Франка, чи не може він рекомендувати Лопатинського на одержання стипендії для діячів мистецтв (ІЛ, ф. 3, № 1635, с. 546).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 387 – 388.